Ремонтируем кузов,будку рефрижератора
Индекс материала
Автоновости
Правила регистрации/перерегистрации
Основні вимоги щодо ввезення до України транспортних засобів
Закон Украины N 3565-VI про отмену техосмотра
ЗАКОН УКРАЇНИ Про автомобільний транспорт
НОВЫЕ Штрафы за нарушения ПДД Украины
Все страницы

Автоинформатор

 Изменения в Порядок временного задержания и хранения транспортных средств на специальных площадках и стоянках

25 января 2012 года Кабинетом Министров Украины были внесены изменения в Порядок временного задержания и хранения транспортных средств на специальных площадках и стоянках.

Так, Порядок был дополнен новым основанием для возможного задержания транспортного средства, а именно: выявление транспортного средства должника, объявленного в розыск, в соответствии со ст. 40 закона Украины «Об исполнительном производстве».

В соответствии с ч.1 ст. 40 закона Украины «Об исполнительном производстве»:
в случае отсутствия сведений о месте проживания, нахождения или местонахождении должника – физического лица... государственный исполнитель обращается в суд с представлением о вынесении определения о розыске должника. В случае необходимости розыска транспортного средства должника государственный исполнитель выносит постановление о таком розыске, которое является обязательным для исполнения органами внутренних дел.

 При этом розыск должника-физического лица, ребенка, розыск транспортных средств должника осуществляют органы внутренних де, а розыск должника – юридического лица и иного имущества должника организовывает государственный исполнитель. Розыск объявляется по месту исполнения решения или по последнему известному месту жительства, пребывания, местонахождению должника или местонахождению его имущества или по месту проживания (местонахождению) взыскателя.

Напомним, что остальными исчерпывающими основаниями для временного задержания и последующего хранения транспортного средства на специальной площадке являются следующие:

  •  управление водителем транспортным средством, которое имеет неисправности системы торможения или рулевого управления, сцепления, внешних световых устройств или технические неисправности, с которыми запрещена эксплуатация, в соответствии с правилами эксплуатации или переоборудовано с нарушением соответствующих правил, норм и стандартов,

  •  управление водителем транспортным средством, которое используется для оказания услуг по перевозке пассажиров, которое имеет описанные выше неисправности или техническое состояние и оборудование которого не соответствуют требованиям стандартов, правил дорожного движения и технической эксплуатации,

  •  управление водителем транспортным средством, которое подлежит обязательному техническому контролю, но своевременно его не прошел,

  •  управление водителем транспортным средством, которое не зарегистрировано или не перерегистрировано в установленном законом порядке, без номерного знака или с номерным знаком, который не принадлежит транспортному средству или не соответствует требованиям стандартов или с номерным знаком, закрепленным в неустановленном для этого месте, закрытым иными предметами или загрязненным, что не позволяет четко определить символы номерного знака с расстояния 20 метров, перевернутым или неосвещенным,

  •  эксплуатация водителями транспортных средств, идентификационные номера составляющих частей которых не соответствуют записям в регистрационных документах, уничтожены или подделаны,

  •  управление транспортным средством лицом, которое не имеет при себе или не предъявило для проверки водительское удостоверение соответствующей категории, регистрационного документа на транспортное средство, а также полиса (договора) обязательного страхования гражданско-правовой ответственности собственников наземных транспортных средств,

  •  управление транспортным средством лицом, которое не имеет право управления таким транспортным средством или передача управления транспортным средством лицу, которое не имеет права управления таким транспортным средством,

  •  управление транспортным средством лицом, лишенным права управления транспортными средствами,

  •  управление транспортным средством лицом в состоянии алкогольного, наркотического или иного опьянения или под воздействием лечебных препаратов, которые снижают внимание и быстроту реакции, передача управления транспортным средством лицу в описанном состоянии или отказ от прохождения, согласно установленному порядку, осмотра на состояние алкогольного, наркотического или иного опьянения или употребления лекарственных препаратов, которые снижают внимание и быстроту реакции,

  •  употребление водителем после дорожно-транспортного происшествия указанных выше препаратов,

  •  нарушение правил дорожной перевозки опасных грузов, правил проезда крупногабаритными и крупновесовыми транспортными средствами автомобильными дорогами, улицами или железнодорожными переездами,

  •  перевозка иностранцев и лиц без гражданства в нарушение установленных правил пребывания иностранцев и лиц без гражданства в Украине и транзитного проезда их через территорию Украины,

  •  оборудование собственниками или водителями транспортных средств специально спрятанными или замаскированными местами, которые используются для перевозки нелегальных мигрантов,

  •  повторное (на протяжении одного года) совершение любого из вышеописанных нарушений.

По факту выявления транспортного средства должника, объявленного в розыск, согласно ст. 40 закона “Об исполнительном производстве”, в присутствии двух свидетелей и представителей предприятия, которое доставляет транспортное средство на специальную площадку или стоянку, составляется акт осмотра и временного задержания транспортного средства с указанием:

  •  даты, времени и места выявления транспортного средства и основания для временного задержания и доставки транспортного средства на специальную площадку или стоянку,

  •  должности, места работы, фамилии, имени и отчества лица, которое принимает решение о временном задержании и доставки транспортного средства на специальную площадку или стоянку,

  •  типа, марки, государственного регистрационного номера, перечня недостатков и повреждений транспортного средства, которое временно задерживается и доставляется на специальную площадку или стоянку, которые можно установить во время визуального осмотра такого средства,

  •  наименование, местонахождения и номера телефона предприятия, которое доставляет транспортное средство на специальную площадку или стоянку, государственного регистрационного номера эвакуатора

  •  адреса места хранения транспортного средства,

  • должности, фамилии, имени и отчества лица, которое выполняет работы по доставке транспортного средства на специальную площадку или стоянку.

  • Указанный акт подписывается всеми лицами, присутствующими во время его составления.

 В течение 3 дней с момента задержания транспортного средства, уполномоченное лицо Госавтоинспекции уведомляет об этом государственного исполнителя.

 Возврат временно задержанного транспортного средства, находящегося на специальной площадке или стоянке, возможен по требованию государственного исполнителя.

  ***Комментарий: в соответствии с принятием Кабинетом Министров Украины изменений в Порядок временного задержания и хранения транспортных средств на специальных площадках и стоянках неясным остается следующее:

По общему правилу инспектор ГАИ не имеет права останавливать водителя, если он не нарушил правила дорожного движения, не говоря уже о дальнейшем. Таким образом, фактически любое такое задержание (если оно все-таки произошло) может быть оспорено в судебном порядке.  Долг водителя-должника должен быть подтвержден решением суда, вступившим в законную силу. При этом именно решением суда необходимо установить необходимость обращения взыскания на конкретное транспортное средство. В противном случае, ограничение правомочий собственника по пользованию своим имуществом является незаконным.

 


 транспортных средств, изменив порядок перерегистрации автомобилей.

Кабинет министров Украины подготовил постановление №610 до 01.08. 2013 года, которым внес изменения в Правила регистрации/перерегистрации транспортных средств, изменив порядок перерегистрации автомобилей.

В частности, правительство запретило проводить ГАИ перерегистрацию на нового владельца автомобилей, в отношении которых есть постановление суда о наложении ареста или запрете снятия с учета или постановление государственного исполнителя о наложении ареста.

Запрещается также перерегистрация транспортных средств:

  • зарегистрированных за несовершеннолетними лицами без письменного нотариально удостоверенного согласия родителей (усыновителей) или попечителя и разрешения органа опеки и попечительства;
  • полученных через органы социальной защиты населения или управление исполнительной дирекции Фонда социального страхования от несчастных случаев на производстве и профессиональных заболеваний Украины, без письменного распоряжения указанных органов;
  • приобретенных в рассрочку, без предоставления соответствующих документов об окончательном расчете;
  • безвозмездно переданных ТС, которые зарегистрированы без уплаты пошлины и других налогов и сборов (обязательных платежей), предусмотренных законодательством при импорте автомобилей, без представления документов о внесении указанных платежей.

Напомним, что подобные ограничения существовали и ранее, однако они действовали только при снятии транспортных средств с учета в ГАИ. Вышеперечисленные ограничения в порядке перерегистрации ТС были подготовлены в связи с тем, что на сегодняшний день при продаже автомобиля его уже не нужно, как ранее снимать с учета. На сегодня достаточно оформить справку-счет в торгующих организациях, после чего новоиспеченный владелец уже самостоятельно проводит в ГАИ перерегистрацию ТС. Чтобы при этом у нового хозяина не возникли проблемы (например, окажется, что кредит на авто еще до конца не выплачен или куплена нерастаможенная машина, ранее эксплуатируемая нерезидентом Украины) и были внесены соответствующие изменения в Порядок регистрации/перерегистрации ТС.

 Источник: АвтоЦентр

Оплата штрафов за нарушения ПДД теперь будет зачисляться автоматически

Июль 2013

Министерство внутренних дел Украины облегчило жизнь нарушителям Правил дорожного движения.

Теперь не нужно будет нести в местное подразделение Госавтоинспекции квитанцию, чтобы отметить уплату штрафа за совершенное нарушение: деньги будут зачисляться сразу же после поступления на счет Государственной казначейской службы.

Для этого при оплате штрафа в квитанции нужно указать специальный код в графе «Назначение платежа».

Если платеж не зачислится автоматически, его можно будет зарегистрировать «по старинке» - у инспектора по админпрактике районной ГАИ.

Новшество, уверены в Госавтоинспекции, существенно облегчит жизнь водителям и позволит избежать недоразумений из-за достаточно частых сбоев при уплате штрафов.

В ГАИ напоминают: если штраф не был погашен в 15-дневный срок, его сумма автоматически возрастает вдвое, пишет газета «Факты».

Тогда взысканием занимается уже исполнительная служба, которая вправе наложить арест на автомобиль и отправить его на штрафплощадку до погашения задолженности.

 

Госавтоинспекция разъяснила нюансы новых Правил дорожного движения

С 15 апреля украинские водители должны будут включать ближний свет фар с заходом солнца, и будут платить штраф за парковку на газонах. Это предусмотрено новыми Правилами дорожного движения (ПДД).

"Изменения, которые начинают действовать с 15 апреля, предусматривают приоритет дорожных знаков над дорожной разметкой", - пояснил начальник Центра безопасности дорожного движения и автоматизированных систем при МВД Сергей Будник на пресс-конференции в Киеве.

Он напомнил, что согласно новым правилам, обязательным станет использование дневного света фар либо дневных световых огней за пределами населенных пунктов в светлое время суток в осенне-зимний период – с 1 октября до 1 мая.

Кроме того, новыми правилами установлены дополнительные требования к проезду мимо транспортных средств, осуществляющих перевозку детей.

Теперь транспортное средство для высадки или посадки детей должны останавливаться с включенным аварийным сигналом, а водители, которые приближаются к месту остановки такого автомобиля, должны снизить скорость, либо остановиться для того, чтобы обеспечить безопасность дорожного движения.

При этом в новых правилах указано, что дорожные знаки отныне будут устанавливаться таким образом, чтобы их видимость была обеспечена не менее чем за 100 м, и размещаться над проезжей частью не выше 6 м.

Как сообщил Сергей Будник, новыми правилами вводятся в действие 11 новых дорожных знаков и пяти табличек к ним, передает Интерфакс-Украина.

В Госавтоинспекции подчеркнули, что с введением новых дорожных знаков будет вводиться и таблица, на которой будет указано: "Внимание, впереди новые дорожные знаки".

Кроме того, в Правилах дорожного движения уточнен термин "обгон". Согласно действующим Правилам дорожного движения, "обгон" – это выезд на встречную полосу.

В случае если водитель движется по дороге, имеющей две полосы в одном направлении, он может совершить опережение, как слева, так и справа. Вместе с тем в правилах четко указано, что водитель должен двигаться как можно ближе к правому краю дороги.

При этом начальник Центра безопасности дорожного движения акцентировал, что новые Правила дорожного движения не предусматривают обязанность водителей использовать зимние шины в зимний период времени.

"Мы, к сожалению, не смогли разработать надлежащую формулировку, в связи с чем и было принято решение, что теперь этот вопрос должен определяться водителем, который несет ответственность за техническое состояние транспортного средства", - прокомментировал он.

Сергей Будник также уточнил, что в новых правилах дорожного движения нет обязанности и использовать детские автокресла, поскольку, к сожалению, многие автомобили не приспособлены для их использования.

"Но сегодня большинство родителей – сознательные водители и используют детские кресла", - сказал он.

В то же время, по его словам, допустимый предел превышения разрешенной скорости в 20 км/ч остался без изменений.

"И сейчас допускается, никаких изменений в этом направлении… Сегодня 20 км. Но я хочу напомнить, что это является нарушением, которое подлежит ответственности – предупреждению", - сказал С.Будник.

В свою очередь эксперт, автор книги "100 аргументов против штрафов ГАИ" Владимир Караваев напомнил, что новые Правила дорожного движения обязывают водителей включать ближний свет фар в темное время суток.

В Правилах дорожного движения указано, что темное время суток в городе определяется с заходом солнца.

"В городе с заходом солнца мы должны включать фары", - подчеркнул эксперт.

При этом он выразил сомнения в том, что с введением этого правила водителей сразу будут штрафовать.

"Я не думаю, что инспектор будет гоняться за каждым водителем, который одновременно с заходом солнца не включил фары. Но если произойдет дорожно-транспортное происшествие, и в этот момент, после захода солнца, у водителя не были включены фары – это будет отягчающим для него обстоятельством", - отметил Владимир Караваев.

Он также сообщил, что новые Правила дорожного движения запрещают стоянку на газонах.

"Остановка пока еще не запрещена", - сказал эксперт, выразив надежду, что новые изменения Правил дорожного движения запретят любой вид остановки и парковки на газонах.

Кроме того, по его словам, в Правилах дорожного движения четко определено, что такое газон: там, где есть трава – газон, где нет – не газон.

Владимир Караваев подчеркнул, что среди новых дородных знаков появился знак, который обозначает начало плотной застройки.

"Когда вы двигаетесь по трассе со скоростью 90 или 110 км/ч и видите название населенного пункта, которое изображено на синем фоне, все водители знают, что скорость не сбрасывается. Теперь, если за таким знаком будет стоять знак, обозначающий плотность застройки, водитель должен будет сбрасывать скорость до 60 км/ч", - сказал он.
Вместе с тем эксперт выразил сомнения, что дорожный знак, обозначающий плотность застройки появится в Украине уже с 15 апреля.

"Реально для того, чтобы сегодня в Украине стало действовать правило этого знака, а он должен еще и дублироваться с левой стороны дороги, их надо изготовить не менее 100 тыс.", - добавил он.

В свою очередь Сергей Будник отметил, что, естественно, уже с понедельника новые дорожные знаки в Украине не появятся.

"Конечно же, 15 апреля эти дорожные знаки не появятся, но в процессе реконструкции дорог и строительства новых, они обязательно будут устанавливаться", - резюмировал он.

 AutoWeek.com.ua

 

ГАИ изменила процедуру оплаты штрафов за нарушение ПДД

08 февраля 2013

Государственная автоинспекция изменила процедуру оплаты штрафов за нарушение правил дорожного движения. Об этом сообщает пресс-служба ГАИ. "Госавтоинспекция сообщает участникам дорожного движения, что в процедуре оплаты штрафов за нарушение правил дорожного движения произошли изменения. Отныне в квитанции необходимо указывать не только код платежа, фамилию, отчество плательщика, но и серию и номер протокола об административном правонарушении", - сообщили в пресс-службе.

В ведомстве отметили, что соответствующее нововведение поможет избежать недоразумений, которые возникают при выяснении своевременной уплаты платежей в исполнительной службе. "Чтобы избежать недоразумений, стоит помнить, что согласно ст. 307 Кодекса Украины об административных правонарушениях (КУоАП), штраф должен быть оплачен нарушителем не позднее как через пятнадцать дней со дня вручения ему постановления о наложении штрафа, а в случае обжалования или внесения представления прокурора такого постановления - не позднее как через пятнадцать дней со дня сообщения об оставлении жалобы или представлении без удоволетворения", - идет речь в сообщении.

В соответствии со статьей 308 Кодекса Украины об административных правонарушениях, в случае неуплаты правонарушителем штрафа в срок, установленный частью первой статьи 307 КУоАП, постановление о наложении штрафа посылается для принудительного выполнения в отдел государственной исполнительной службы по месту жительства нарушителя, работы или по местонахождению его имущества в порядке, установленном законом.

В порядке принудительного выполнения постановления о взыскании штрафа за совершение административного правонарушения с правонарушителя взыскивается:
- двойной размер штрафа, определенного в соответствующей статье КУоАП и отмеченного в постановлении о взыскании штрафа;
- расходы на учет отмеченных правонарушений. Размер расходов на учет правонарушений определяется Кабинетом министров Украины.

 

Сегодня вступил в силу совместный приказ МВД и МОЗ Украины, обязывающий водителей регулярно проходить обязательный медосмотр.

 

Сегодня, 12 марта, вступил в силу совместный приказ №65/80 МВД и МОЗ Украины от 31.01. 2013 г., которым два ведомства утвердили «Положение о медицинском осмотре кандидатов в водители и водителей транспортных средств». Данным документом предусмотрен порядок и особенности проведения медосмотра, виды медосмотра и периодичность проведения данных процедур.  

Так, в частности задекларировано 4 вида осмотра:
– предварительные (для кандидатов в водители при получении прав);
– периодичные (для всех водителей);
– ежесменные (для водителей профессионалов до и после рейсов);
– внеочередные (для водителей профессионалов при наличии информации об ухудшении состояния здоровья).

Самая любопытная часть Положения касается сроков проведения медосмотров. Так, предусмотрено, что его должны проходить водители:  
– возрастом до 55 лет (включительно) – один раз в 10 лет;
– в возрасте от 56 до 75 (включительно) – раз в 3 года;
– возрастом от 76 лет и старше – каждый год.

Также ежегодно должны проходить медосмотр водители, управляющие транспортными средствами, которые задействованы для перевозки пассажиров и грузов.

Важная недоработка совместного приказа – им не предусмотрен механизм контроля за прохождением медосмотров. При этом, например, предварительный осмотр для кандидатов в водители смогут проконтролировать работники ГАИ (без данного документа не выдадут права),  ежесменные и внеочередные – соответствующие работники автотранспортных предприятий, а вот периодичные – остаются на сознательности самих водителей. Мы в частности, сомневаемся, что водители захотят потратить время и деньги для того, чтобы добровольно явиться в медучреждение и пройти периодичный медосмотр.

Министерство охраны здоровья совместно с Министерством внутренних дел разработали «Положение о медицинском осмотре кандидатов в водители и водителей транспортных средств».
 
Одним из основных моментов документа является, пожалуй, периодичность прохождения медосмотров водителями. Согласно пункту 1.3 Положения, водители возрастом до 55 лет (включительно) должны проходить периодический медосмотр один раз в 10 лет, в возрасте от 56 до 75 (включительно) – раз в три года, возрастом от 76 лет и старше – каждый год. А для водителей, управляющие транспортными средствами физических лиц – предпринимателей, предприятий и организаций, независимо от форм собственности, занятых в перевозках пассажиров и грузов, Положением предусмотрен обязательный предрейсовый и послерейсовый медицинский осмотр.

Предварительные медосмотры для кандидатов и периодические осмотры для водителей включают в себя: общее обследование членами комиссии (терапевт глава комиссии, невропатолог, отоларинголог, офтальмолог, хирург), а также лабораторное и функциональное обследование (общие анализы крови и мочи, анализ крови на сахар, ЭКГ, исследование остроты и полей зрения, вестибулярного аппарата, определение группы крови и резус-фактора. При проведении осмотра также учитываются результаты обязательного профилактического наркологического обследования и данные о пребывании на психиатрическом учете по месту жительства. В отдельных случаях для уточнения диагноза комиссия может назначать дополнительные обследования.

Обязательные предрейсовые и послерейсовые медосмотры, согласно Положению, проводят врачи лечебного профиля или младшие медицинские работники, имеющие медицинское образование по специальности «сестринское дело», «лечебное дело». При этом во время осмотра обязательно производится измерение артериального давления и частоты пульса, при необходимости – измерение температуры, а также обращается внимание на то, как водитель входит в кабинет, на его походку, на его поведение, одежду, на наличие синяков, ушибов, покраснений, бледностей, следов от уколов, выясняется наличие жалоб. После проведения осмотра принимается решение о допуске водителя к управлению транспортным средством. Со своей стороны перевозчики обязаны ежемесячно изучать результаты всех пред- и послерейсовых проверок, обращая особое внимание на факты недопуска водителей к работе по причине алкогольного, наркотического или иного опьянения или пребывания под действием лекарственных препаратов, снижающих внимание и реакцию.

На данный момент Положение зарегистрировано в Министерстве юстиции (№308/22840 от 22 февраля 2013 года) и ждет официальной публикации, после чего вступит в законную силу.

Стаття 31. Основні вимоги щодо ввезення на територію 
України транспортних засобів

Транспортні засоби, їх складові частини і комплектуючі
вироби, що ввозяться на територію України, підлягають перевірці на
відповідність діючим стандартам або повинні мати сертифікат,
виданий уповноваженим на це Секретаріатом ЄЕК ООН Адміністративним
органом по сертифікації дорожніх транспортних засобів.
Правила ввезення транспортних засобів на територію України
визначаються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 32. Основні вимоги щодо переобладнання  транспортних засобів
     Переобладнання транспортних засобів,  тобто  зміна  типу  або 
марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортних
засобів, що перебувають в експлуатації, шляхом установки кабіни,
кузова чи їх деталей, спеціального обладнання і номерних
агрегатів, не передбачених нормативно-технічною документацією на
даний транспортний засіб, повинно відповідати правилам, нормативам
і стандартам України.
Не дозволяється без погодження з виробниками транспортних
засобів та їх складових частин або іншої спеціально уповноваженої
на це Кабінетом Міністрів України організації переобладнання, що
призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях,
розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності,
колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового
керування та трансмісії. ( Частина друга статті 32 в редакції
Закону N 234/94-ВР від 10.11.94 )
При переобладнанні п'яти і більше транспортних засобів
повинні виконуватися вимоги статті 30 цього Закону.
Переобладнання, що призвело до зміни облікових даних
механічного транспортного засобу, повинно бути відображено у його
реєстраційних документах.

Стаття 33. Основні вимоги щодо технічного стану транспортних
засобів, що перебувають в експлуатації

Технічний стан транспортних засобів, що перебувають в
експлуатації, у частині, що стосується безпеки дорожнього руху та
охорони навколишнього середовища, має відповідати правилам,
нормативам і стандартам, затвердженим у встановленому порядку.
Обов'язок щодо забезпечення належного технічного стану
транспортних засобів покладається на їх власників або інших осіб,
які їх експлуатують, згідно з чинним законодавством.

Стаття 34. Реєстрація та облік транспортних засобів

Державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні
комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є
підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності,
дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом
транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних
документів та номерних знаків.

Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в
себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та
передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх
власників.

Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для
експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування
транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли
всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та
напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них
транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних
дорогах державного значення.

Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів,
мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних
машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших
прирівняних до них транспортних засобів здійснюються підрозділами
Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України. Для
автоматизованого обліку зареєстрованих транспортних засобів та
відомостей про їх власників ведеться Єдиний державний реєстр,
держателем якого є Державтоінспекція Міністерства внутрішніх справ
України.

Відомчу реєстрацію та облік транспортних засобів Збройних Сил
України, житлово-комунального господарства, а також тих, що не
підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального
користування, здійснюють:

транспортних засобів, які належать військовим частинам,
об'єднанням чи організаціям, що входять до складу Збройних Сил
України, - уповноважений орган Міністерства оборони України;

великотоннажних транспортних засобів та інших технологічних
транспортних засобів - уповноважений орган спеціально
уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за
охороною праці;

трамваїв і тролейбусів - уповноважений орган спеціально
уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань
житлово-комунального господарства;

перегонових і спортивних транспортних засобів - уповноважений
орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої
влади з питань спорту;

тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських,
дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської
техніки, інших механізмів - уповноважений орган спеціально
уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань
аграрної політики.

Порядок здійснення відомчої реєстрації та ведення обліку
транспортних засобів ( 1032-2009-п, 8-2010-п ) визначається
Кабінетом Міністрів України. Для ведення відомчого обліку
зареєстрованих транспортних засобів відповідними органами, якими
вони зареєстровані, створюються уніфіковані автоматизовані
електронно-облікові системи.

Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх
на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати)
належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання,
митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення
обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

На транспортні засоби оформляються та видаються реєстраційні
документи, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України,
та закріплюються номерні знаки, які відповідають вимогам
стандартів. Закупівля за державні кошти бланків реєстраційних
документів та номерних знаків для транспортних засобів
здійснюється відповідно до вимог законодавства тими органами, на
які покладений обов'язок щодо їх реєстрації.

Єдині зразки державних номерних знаків та вимоги до них, у
тому числі тих, що виготовляються за індивідуальним замовленням,
встановлюються державними стандартами України.

Власники транспортних засобів, зареєстрованих у підрозділах
Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, у
порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть замовити
один додатковий комплект номерних знаків, який виготовляється за
їх індивідуальним замовленням та відповідає вимогам стандартів.

Власникам транспортних засобів або уповноваженим на
використання цих транспортних засобів особам може бути відмовлено
в проведенні реєстрації (перереєстрації) таких транспортних
засобів, коли такі особи мають заборгованість зі сплати штрафних
санкцій за порушення правил, норм і стандартів у сфері безпеки
дорожнього руху, - до сплати ними зазначеної заборгованості.
{ Стаття 34 в редакції Закону N 586-VI ( 586-17 ) від 24.09.2008 -
зміни щодо державної реєстрації мопедів набирають чинності з
1 січня 2010 року; див. п.1 розділу II Закону N 586-VI ( 586-17 )
від 24.09.2008 }

Стаття 35. Державний технічний огляд транспортних засобів

Транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі, а
також причепи (напівпричепи) до них підлягають обов'язковому
державному технічному огляду в порядку, встановленому Кабінетом
Міністрів України. Перевірка технічного стану транспортних засобів
проводиться виключно акредитованими в установленому порядку
суб'єктами господарювання, які мають відповідну ліцензію.

На кожний транспортний засіб, що пройшов державний технічний
огляд і визнаний технічно справним, видається талон про
проходження державного технічного огляду. Закупівлі за державні
кошти бланків таких талонів здійснюються органом, на який
покладено обов'язок щодо їх видачі.

Забороняється експлуатація транспортних засобів, що не
пройшли обов'язкового чергового державного технічного огляду.

Державний технічний огляд транспортних засобів, що призначені
для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального
користування та зареєстровані в підрозділах Державтоінспекції
Міністерства внутрішніх справ України, здійснюється цими
підрозділами, а перевірка технічного стану цих транспортних
засобів під час проведення державного технічного огляду -
уповноваженими суб'єктами господарювання на підставі дозволу,
виданого Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України
в порядку і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів
України.

Державтоінспекція Міністерства внутрішніх справ України
створює та веде реєстр суб'єктів господарювання, уповноважених
здійснювати перевірку технічного стану автомобілів, автобусів,
мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних
машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок та інших
прирівняних до них транспортних засобів, та здійснює державний
контроль за додержанням цими суб'єктами вимог законодавства у цій
сфері.

Державний технічний огляд тракторів, самохідних шасі,
самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і
меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших
механізмів здійснюється уповноваженим органом Міністерства
аграрної політики України.

Уповноважений орган Міністерства аграрної політики України
створює та веде реєстр суб'єктів господарювання, уповноважених
здійснювати перевірку технічного стану тракторів, самохідних шасі,
самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і
меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших
механізмів, та здійснює державний контроль за додержанням цими
суб'єктами вимог законодавства у цій сфері.

Під час проведення державного технічного огляду працівниками
Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України
здійснюється контроль за наявністю полісів обов'язкового
страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних
транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка")
(крім осіб, які відповідно до закону звільнені від цього виду
обов'язкового страхування), внесенням власниками транспортних
засобів обов'язкових платежів, сплатою штрафів, за порушенням
правил, норм і стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, а також
за своєчасністю проходження медичного огляду водіями.
{ Частина восьма статті 35 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2756-VI ( 2756-17 ) від 02.12.2010 }

Власникам транспортних засобів або уповноваженим на
використання цих транспортних засобів особам може бути відмовлено
в проведенні державного технічного огляду в разі, коли такі особи
мають заборгованість зі сплати штрафних санкцій за порушення
правил, норм і стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, до
сплати ними зазначеної заборгованості.

У разі непредставлення транспортного засобу на державний
технічний огляд протягом п'яти і більше років або встановлення
факту його знаходження в розукомплектованому і непридатному для
експлуатації стані, або неможливості знайти його власника
Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України чи
уповноваженим органом Міністерства аграрної політики України
відповідно вживаються заходи щодо вибраковування (списання) та
зняття з державної (відомчої) реєстрації цього транспортного
засобу.

Порядок проведення державного технічного огляду транспортних
засобів, зареєстрованих іншими уповноваженими державними органами,
встановлюється цими уповноваженими органами.
{ Стаття 35 в редакції Закону N 586-VI ( 586-17 ) від 24.09.2008 }

Стаття 36. Основні вимоги щодо технічного обслуговування і
ремонту транспортних засобів

Власники транспортних засобів або особи, які їх експлуатують,
зобов'язані забезпечувати своєчасне і в повному обсязі проведення
робіт по їх технічному обслуговуванню і ремонту згідно з
нормативами, встановленими виробниками відповідних транспортних
засобів.


( Частину другу статті 36 виключено на підставі Закону
N 3370-IV ( 3370-15 ) від 19.01.2006 )


Уряд Республіки Крим, місцеві органи державної виконавчої
влади та органи місцевого самоврядування повинні організовувати
роботу і всіляко сприяти створенню мережі служб швидкої технічної
допомоги учасникам дорожнього руху безпосередньо на автомобільних
дорогах, вулицях та залізничних переїздах.

Стаття 37. Підстави для заборони експлуатації транспортних
засобів

Забороняється експлуатація незареєстрованих
(неперереєстрованих) транспортних засобів, ідентифікаційні номери
складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних
документах, знищені чи підроблені, без номерного знака або з
номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає
вимогам стандартів, або з номерними знаками, які закріплені у не
встановлених для цього місцях, закриті іншими предметами чи
забруднені, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака
з відстані 20 метрів, перевернуті чи не освітлені, а також без
талона про проходження державного технічного огляду в установлений
строк чи з талоном, що не належить цьому транспортному засобу, та
у випадках, передбачених законодавством, без чинного на території
України поліса обов'язкового страхування цивільно-правової
відповідальності власників наземних транспортних засобів
(страхового сертифіката "Зелена картка").

Експлуатація транспортних засобів також забороняється, а
талон про проходження державного технічного огляду вилучається в
разі:

порушення вимог щодо їх переобладнання;

порушення порядку встановлення і використання спеціальних
світлових і звукових сигнальних пристроїв;

виявлення технічних несправностей і невідповідності вимогам
правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки
дорожнього руху, а також неукомплектованості відповідно до
призначення.

З метою недопущення негативного впливу на життя і здоров'я
людей або в разі загрози погіршення екологічної ситуації
експлуатація транспортних засобів може бути в установленому
законодавством порядку обмежена або заборонена в окремій
місцевості, оголошеній зоною надзвичайної екологічної ситуації.
{ Стаття 37 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3033-III
( 3033-14 ) від 07.02.2002; в редакції Закону N 586-VI ( 586-17 )
від 24.09.2008 }


Закон Украины N 3565-VI про отмену техосмотра (Закон України України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезен

З А К О Н     У К Р А Ї Н И
      Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень
     Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
     I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
     1. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до N 51, ст. 1122):
     1) статтю 121 викласти в такій редакції:
       "Стаття 121. Порушення водієм правил керування транспортним засобом, правил користування ременями безпеки або мотошоломами
       Керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, -
тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
       Керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації, -
тягне за собою накладення штрафу від сорока до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
      Керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, -
тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень,
передбачених частинами першою - третьою цієї статті, -
тягне за собою позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців або адміністративний арешт на строк від п'яти до десяти діб.
      Порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами -
тягне за собою накладення штрафу від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
      Керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в установленому порядку, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, -
тягне за собою накладення штрафу від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
     Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною шостою цієї статті, -
тягне за собою накладення штрафу від п'ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
      Під транспортними засобами у статтях 121-126, 127-1 - 128-1, частинах першій і другій статті 129, частинах першій - четвертій статті 130, статтях 132-1, 133-1, 133-2, 139 і 140 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби";
      2) назву і частину першу статті 126 викласти в такій редакції:
      "Стаття 126. Керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред'явила їх для перевірки
      Керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), -
тягне за собою накладення штрафу від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян";
      3) статтю 127-1 викласти в такій редакції:
     "Стаття 127-1. Порушення порядку видачі документа про технічну справність транспортного засобу та порядку видачі спеціального знака державного зразка про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів
Видача документа про технічну справність транспортного засобу, що підлягає обов'язковому технічному контролю, з порушенням порядку проведення перевірки технічного стану такого транспортного засобу -
тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від вісімдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
     Видача документа про технічну справність транспортного засобу, що підлягає обов'язковому технічному контролю, без проведення перевірки його технічного стану -
тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від ста до ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
      Видача спеціального знака державного зразка з порушенням встановленого Законом порядку укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю, -
тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від ста до ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян";
      4) в абзаці першому частини першої статті 128 слова "державного технічного огляду" замінити словами "обов'язкового технічного контролю", а слова "відміток у дорожньому листі про" виключити;
     5) у статті 221: слова та цифри "частинами третьою та шостою статті 121" замінити словами та цифрами "частинами четвертою та сьомою статті 121";
слова та цифри "частиною другою статті 127-1" замінити словом та цифрами "статтею 127-1";
     6) у статті 222:
     а) у частині першій:
слова та цифри "частини перша, друга, четверта і п'ята статті 121" замінити словами та цифрами "частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121";
слова та цифри "частина перша статті 127-1" виключити;
слово та цифри "стаття 133-1" замінити словами та цифрами "частини третя, шоста, восьма і дев'ята статті 133-1";
     б) у частині другій:
у пункті 2 слова та цифри "частиною першою статті 127-1" виключити;
у пункті 3 слова та цифри "частинами першою, другою, четвертою і п'ятою статті 121" замінити словами та цифрами "частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121";
     7) у частині першій статті 255:
     а) в абзаці другому пункту 1:
слова та цифри "частини третя і шоста статті 121" замінити словами та цифрами "частини четверта і сьома статті 121";
після слів і цифр "частина четверта статті 127" доповнити словами та цифрами "частини перша і друга статті 127-1";
     б) у пункті 11 слова та цифри "частина друга статті 127-1" замінити словами та цифрами "частина третя статті 127-1";
      8) у частинах першій і другій статті 260 та частині першій статті 267 слова "талона про проходження державного технічного огляду" виключити;
      9) у частині першій статті 265-2 слова та цифри "частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121" замінити словами та цифрами "частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 121";
      10) статтю 265-3 викласти в такій редакції:
      "Стаття 265-3. Тимчасове вилучення ліцензійної картки на транспортний засіб
     У разі експлуатації транспортного засобу під час надання послуг з перевезення пасажирів або небезпечних вантажів без посвідчення водія відповідної категорії, а також направлення в рейс одного водія на автобусний маршрут протяжністю понад п'ятсот кілометрів при здійсненні пасажирських перевезень працівник Державної автомобільної інспекції тимчасово вилучає ліцензійну картку на транспортний засіб.
     Про тимчасове вилучення ліцензійної картки на транспортний засіб складається відповідний акт. Порядок тимчасового вилучення ліцензійної картки на транспортний засіб визначається Кабінетом Міністрів України".
     2. Частину четверту статті 828 Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., NN 40-44, ст. 356) після слів "позички транспортного засобу" доповнити словами "(крім наземних самохідних транспортних засобів)".
     3. У Законі України "Про міліцію" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 4, ст. 20 із наступними змінами):
     1) у пункті 12 частини першої статті 10 слова "проводити державний технічний огляд зареєстрованих транспортних засобів" виключити;
     2) у частині першій статті 11:
     а) у пункті 21:
   в абзаці першому:
слова "зупиняти транспортні засоби в разі порушення правил дорожнього руху, наявних ознак, що свідчать про технічну несправність транспорту або забруднення ним навколишнього середовища, а також при наявності даних про те, що він використовується з протиправною метою" виключити;
слова "перевіряти у водіїв документи на право користування й керування ними, дорожні листи" замінити словами "перевіряти у водіїв посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб";
     абзац другий викласти в такій редакції:
"організовувати у разі необхідності медичний огляд водіїв, затримувати, відстороняти від керування транспортними засобами осіб, які перебувають у стані сп'яніння, а також тих, які не мають посвідчення водія та реєстраційного документа на транспортний засіб, тимчасово вилучати посвідчення водія, ліцензійну картку на транспортний засіб";
     б) доповнити пунктом 21-1 такого змісту:
"21-1) зупиняти транспортні засоби лише в разі:
порушення правил дорожнього руху водіями;
відсутності номерного знака на транспортному засобі або наявності номерного знака, який не відповідає встановленим вимогам, закріплений у не встановленому для цього місці, закритий іншими предметами чи забруднений, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів;
наявності ознак, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
наявності даних, що свідчать про причетність транспортного засобу, його водія, пасажирів або вантажу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, злочину чи адміністративного правопорушення;
перебування транспортного засобу в розшуку;
наявності даних про використання транспортного засобу з протиправною метою;
необхідності опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, злочину чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
необхідності залучення водія транспортного засобу для надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або працівникам міліції чи як свідка при оформленні протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
    проведення цільових заходів (операції, відпрацювання, оперативні плани) для перевірки документів на право користування і керування транспортним засобом, документів на транспортний засіб;
виконання рішень про обмеження чи заборону руху, прийнятих уповноваженими на це державними органами;
якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
порушення визначеного порядку встановлення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.
Працівник підрозділу міліції повинен повідомити водія про причину зупинення транспортного засобу, суть вчиненого правопорушення".
     4. У Законі України "Про дорожній рух" , (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 31, ст. 338; 2002 р., N 26, ст. 176; 2003 р., N 29, ст. 233; 2004 р., N 6, ст. 38; 2005 р., N 1, ст. 1; 2006 р., N 22, ст. 184; 2009 р., N 10-11, ст. 137; із змінами, внесеними Законом України від 2 грудня 2010 року N 2756-VI) ( 2756-17 ):
     1) абзац тринадцятий статті 4 викласти в такій редакції: "визначення порядку здійснення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів, проведення їх обов'язкового технічного контролю та визначення обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, визначення переліку обладнання, необхідного для одержання суб'єктами господарювання права на здійснення обов'язкового технічного контролю транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування та зареєстрованих у підрозділах Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України (далі - суб'єкти проведення обов'язкового технічного контролю), а також переліку документів, що подаються для одержання такого права та інші повноваження, визначені цим Законом";
     2) абзац другий статті 10 після слова "утримання" доповнити словами "у справному технічному стані";
     3) в абзаці п'ятому частини другої статті 12 слова "державного технічного огляду" замінити словами "обов'язкового технічного контролю";
     4) у частині другій статті 16:
в абзаці другому слова "передавати для перевірки посвідчення, реєстраційні та інші документи, що підтверджують право на керування транспортним засобом, а також дорожні (маршрутні) листи і документи на вантаж, що перевозиться (крім власників транспортних засобів, які використовують їх в індивідуальних некомерційних цілях)" замінити словами "пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб";
абзац сьомий викласти в такій редакції:
"своєчасно подавати транспортний засіб, що підлягає обов'язковому технічному контролю, на такий контроль";
     5) у частині першій статті 29 слова "і пройшли державний технічний огляд (за винятком транспортних засобів, що не підлягають огляду)" замінити словами "а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль";
     6) статтю 35 викласти в такій редакції:
"Стаття 35. Обов'язковий технічний контроль транспортних засобів
Транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані у підрозділах Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.
Обов'язковому технічному контролю не підлягають:
     1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;
     2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.
Обов'язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.
Порядок проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.
     Обов'язковий технічний контроль транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування та зареєстрованих у підрозділах Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, здійснюють суб'єкти проведення обов'язкового технічного контролю, які мають на правах власності або користування обладнання, що дає змогу перевіряти технічний стан транспортних засобів на відповідність вимогам безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища.
Перелік обладнання, необхідного для одержання права на здійснення обов'язкового технічного контролю транспортних засобів, а також документів, що подаються суб'єктами проведення обов'язкового технічного контролю для одержання такого права, визначаються Кабінетом Міністрів України.
     Періодичність проходження обов'язкового технічного контролю становить:
   для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки;
   для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку;
   для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік.
      На кожний транспортний засіб, що пройшов обов'язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб'єкт проведення обов'язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов'язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною восьмою цієї статті.
      Бланк протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу є документом суворого обліку.
      Технічний опис та зразок протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу затверджує Кабінет Міністрів України.
      Забезпечення суб'єктів проведення обов'язкового технічного контролю бланками протоколів перевірки технічного стану транспортного засобу, а також доступом до загальнодержавної бази даних про результати обов'язкового технічного контролю транспортних засобів здійснюється на платній основі. Порядок забезпечення суб'єктів проведення обов'язкового технічного контролю бланками протоколів, доступом до зазначеної загальнодержавної бази даних та розмір плати за надання таких послуг встановлює Кабінет Міністрів України.
     Обов'язковий технічний контроль транспортних засобів, що належать військовим формуванням та органам внутрішніх справ, покладається на ці формування та органи.
     Обов'язковий технічний контроль тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
     Центральний орган виконавчої влади з питань нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі створює і веде реєстр суб'єктів господарювання, які здійснюють обов'язковий технічний контроль тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, а також здійснює державний контроль за додержанням такими суб'єктами вимог законодавства в цій сфері.
     На кожний трактор, самохідне шасі, самохідну сільськогосподарську, дорожньо-будівельну і меліоративну машини, одиницю сільськогосподарської техніки, інший механізм, що пройшов обов'язковий технічний контроль і згідно з протоколом перевірки технічного стану визнаний технічно справним, уповноважений суб'єкт господарювання видає протокол перевірки технічного стану транспортного засобу.
     Порядок проведення обов'язкового технічного контролю транспортних засобів, зареєстрованих іншими уповноваженими державними органами, затверджує Кабінет Міністрів України за поданням цих органів";
     7) у статті 37:
   у частині першій слова "а також без талона про проходження державного технічного огляду в установлений строк чи з талоном, що не належить цьому транспортному засобу" замінити словами "а також транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю, але не пройшли його";
в абзаці першому частини другої слова "а талон про проходження державного технічного огляду вилучається" виключити;
     8) у статті 52-1:
     а) у частині першій:
  в абзаці третьому слова "проведення державного технічного огляду транспортних засобів" виключити;
абзац чотирнадцятий викласти в такій редакції:
"ведення реєстру суб'єктів проведення обов'язкового технічного контролю та здійснення державного контролю за додержанням ними вимог законодавства в цій сфері";
після абзацу чотирнадцятого доповнити новим абзацом такого змісту:
  "формування в порядку, що визначає Кабінет Міністрів України, загальнодержавної бази даних про результати обов'язкового технічного контролю транспортних засобів на підставі інформації про результати перевірки технічного стану транспортного засобу, яка надається суб'єктами проведення обов'язкового технічного контролю, та інформації про укладення договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю, яка надається страховиками".
  У зв'язку з цим абзац п'ятнадцятий вважати абзацом шістнадцятим;
     б) у частині другій слова "талон про проходження державного технічного огляду" виключити;
     9) у тексті Закону ( 3353-12 ) слова "уповноважений орган Міністерства аграрної політики України" в усіх відмінках замінити словами "центральний орган виконавчої влади з питань нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі" у відповідному відмінку.
     5. У Законі України "Про страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 7, ст. 50; 2007 р., N 33, ст. 440):
     1) статтю 18 після частини першої доповнити новою частиною такого змісту:
   "Договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до Закону України "Про дорожній рух", укладаються страховиками за умови проходження транспортними засобами обов'язкового технічного контролю, якщо вони згідно з протоколом перевірки технічного стану визнані технічно справними. Договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладаються на строк, що не перевищує строку чергового проходження транспортним засобом обов'язкового технічного контролю відповідно до вимог Закону України "Про дорожній рух".
     У зв'язку з цим частини другу - четверту вважати відповідно частинами третьою - п'ятою;
     2) частину першу статті 20 доповнити пунктом 7 такого змісту:
    "7) надавати Державній автомобільній інспекції Міністерства внутрішніх справ України інформацію про укладення договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю".
     6. У Законі України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"  (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., N 1, ст. 1; 2009 р., N 10-11, ст. 137; із змінами, внесеними Законом України від 17 лютого 2011 року N 3045-VI) ( 3045-17 ):
     1) у пункті 1.6 статті 1 слово "довіреності" виключити;
     2) пункт 17.1 статті 17 доповнити абзацами шостим та сьомим такого змісту:
      "Договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до Закону України "Про дорожній рух", укладаються страховиками за умови проходження зазначеними транспортними засобами обов'язкового технічного контролю, якщо вони згідно з протоколом перевірки технічного стану визнані технічно справними.
     Договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю, укладаються на строк, що не перевищує строку чергового проходження транспортним засобом обов'язкового технічного контролю відповідно до вимог Закону України "Про дорожній рух" ( 3353-12 );
     3) в абзаці другому пункту 21.2 статті 21 слова "під час проведення державного технічного огляду, реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів, а також" виключити.
     7. У Законі України "Про автомобільний транспорт" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., N 32, ст. 273; 2009 р., N 10-11, ст. 137; 2011 р., N 18, ст. 128):
     1) у статті 1:
абзац тридцять другий виключити;
в абзаці п'ятдесят сьомому слова "технічного огляду" замінити словами "обов'язкового технічного контролю";
     2) у статті 23:
частину другу викласти в такій редакції:
"Перевірку технічного стану транспортних засобів під час обов'язкового технічного контролю транспортних засобів здійснюють суб'єкти господарювання, визначені відповідно до Закону України "Про дорожній рух"  в порядку, який встановлює Кабінет Міністрів України";
частину четверту виключити;
у тексті статті слова "державний технічний огляд" у всіх відмінках і числах замінити словами "обов'язковий технічний контроль" у відповідному відмінку і числі;
     3) в абзаці п'ятому частини третьої статті 30 слова "технічний огляд транспортного засобу на станції технічного обслуговування" замінити словами "обов'язковий технічний контроль транспортного засобу в установленому порядку";
     4) у тексті Закону слова "дорожній лист" виключити.
     II. Прикінцеві положення
     1. Цей Закон набирає чинності через 30 днів з дня його опублікування.
     2. Установити, що:
  протягом року з дня набрання чинності цим Законом суб'єкти господарювання, уповноважені у встановленому порядку проводити державний технічний огляд транспортних засобів до набрання чинності цим Законом, здійснюють обов'язковий технічний контроль відповідно до цього Закону, нарівні з суб'єктами проведення обов'язкового технічного контролю, визначеними цим Законом;
  договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладені до набрання чинності цим Законом, діють до закінчення строку їх дії;
  транспортні засоби, що пройшли державний технічний огляд до набрання чинності цим Законом і відповідно до Закону України "Про дорожній рух"  підлягають обов'язковому технічному контролю, вперше проходять обов'язковий технічний контроль після закінчення строку дії талонів державного технічного огляду.
     3. Кабінету Міністрів України у місячний строк з дня опублікування цього Закону:
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
 забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;
вжити заходів щодо вдосконалення системи обліку даних про автомобілі, що знаходяться в розшуку, передбачивши можливість автоматичного доступу до цих даних працівників Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, які працюють на патрульних автомобілях і стаціонарних постах;
врегулювати порядок здійснення контролю за проходженням водіями транспортних засобів, які здійснюють перевезення пасажирів чи вантажів, щозмінного передрейсового медичного огляду.

                   Президент України В.ЯНУКОВИЧ
                          м. Київ, 5 липня 2011 року
                                         N 3565-VI


ЗАКОН УКРАЇНИ
Про автомобільний транспорт
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про автомобільний транспорт

{В редакції Закону N 3492-IV від 23.02.2006 }

Цей Закон визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ДІЯЛЬНОСТІ АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ

Глава 1
ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ

Стаття 1. Визначення основних термінів
У цьому Законі наведені терміни вживаються в такому значенні:
автомобільний транспорт - галузь транспорту, яка забезпечує задоволення потреб населення та суспільного виробництва у перевезеннях пасажирів та вантажів автомобільними транспортними засобами;
автомобіль - колісний транспортний засіб, який приводиться в рух джерелом енергії, має не менше чотирьох коліс, призначений для руху безрейковими дорогами і використовується для перевезення людей та (чи) вантажів, буксирування транспортних засобів, виконання спеціальних робіт;
автомобільний транспортний засіб - колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій (далі - транспортний засіб);
автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів;
автомобіль легковий - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж дев'ять з місцем водія включно;
автобус - транспортний засіб, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння більше ніж дев'ять з місцем водія включно;
автостанція - споруда або комплекс будівель, споруд, стоянок та під'їздів для прийняття, відправлення, управління рухом автобусів та обслуговування пасажирів;
автопавільйон - споруда на зупинці для короткочасного перебування пасажирів;
автобусний маршрут - шлях проходження автобуса між початковим та кінцевим пунктами з визначеними місцями на дорозі для посадки (висадки) пасажирів;
автобусний маршрут міський - автобусний маршрут, який не виходить за межі території населеного пункту;
автобусний маршрут приміський - автобусний маршрут, який з'єднує населені пункти і протяжність якого не перевищує 50 км;
автобусний маршрут міжміський - автобусний маршрут, який з'єднує населені пункти і протяжність якого перевищує 50 км;
автобусний маршрут міжнародний - автобусний маршрут, який перетинає державний кордон України;
автобусний маршрут загального користування - автобусний маршрут, на якому здійснюють регулярні пасажирські перевезення;
автобусний маршрут спеціальних перевезень - автобусний маршрут, на якому здійснюють регулярні спеціальні пасажирські перевезення;
автобусний маршрут нерегулярних перевезень - автобусний маршрут, на якому здійснюють нерегулярні пасажирські перевезення;
автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;
вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями;
вантажна автомобільна станція - комплекс будівель, споруд, призначених для виконання вантажних, господарських робіт з вантажами та надання транспортно-експедиційних послуг перевізникам;
вантажний термінал (автопорт) - комплекс будівель, споруд, обладнаних навантажувальними засобами, призначених для виконання вантажних, господарських робіт з вантажами, технічного обслуговування автомобільних транспортних засобів, надання транспортно-експедиційних та інших послуг перевізникам;
великоваговий транспортний засіб - транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з вагових параметрів якого перевищує встановлені на території України допустиму максимальну масу чи осьове навантаження;
великогабаритний транспортний засіб - транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з габаритних параметрів якого перевищує встановлені на території України допустимі параметри;
внутрішні перевезення - перевезення пасажирів і вантажів між населеними пунктами, розташованими на території однієї держави;
водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка;
графік руху - відомості про час і послідовність виконання рейсу;
Договірні Сторони - держави, суб'єкти міжнародних правовідносин, що беруть участь у процесі міжнародних автомобільних перевезень, визначені законодавством;
дозвіл на здійснення міжнародних перевезень автомобільним транспортом - документ, що видається уповноваженими органами Договірних Сторін міжнародним автомобільним перевізникам для в'їзду, транзитного проїзду через територію Договірних Сторін, а також здійснення інших видів перевезень, передбачених законодавством;
дозвіл органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування - документ, який надає право на здійснення перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування;
дозвіл узгодження умов та режимів перевезень - додатковий дозвіл, що видається уповноваженими органами на проїзд великовагового та (або) великогабаритного транспортного засобу;
дорожній лист - документ установленого зразка для визначення та обліку роботи транспортного засобу;
замовник транспортних послуг - юридична або фізична особа, яка замовляє транспортні послуги з перевезення пасажирів чи/та вантажів;
зупинка - спеціально обладнаний пункт для очікування автобуса та посадки і висадки пасажирів;
колісний транспортний засіб - транспортний засіб, призначений для руху безрейковими дорогами, який використовується для перевезення людей і (або) вантажів, а також перевезення і приводу під час руху чи на місці встановленого на ньому обладнання чи механізмів для виконання спеціальних робочих функцій, допущений до участі в дорожньому русі;
ліцензійна картка транспортного засобу - документ, який містить реєстраційні дані ліцензії та транспортного засобу;
міжнародні перевезення пасажирів і вантажів - перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону;
міжнародні човникові (маятникові) перевезення - перевезення, що передбачають прямі та зворотні поїздки груп пасажирів з певного місця відправлення до певного місця призначення;
напівпричіп - причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра мас транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача;
небезпечний вантаж - речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності і тара з-під них, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань, залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину, віднесено до одного з класів небезпечних речовин;
нерегулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт;
оборотний рейс - рух автобуса від початкової до кінцевої зупинки маршруту і у зворотному напрямку до початкової зупинки;
параметри комфортності автобуса - конструктивні параметри автобуса, які визначають для пасажира комфортність поїздки;
пасажирські перевезення - перевезення пасажирів легковими автомобілями або автобусами;
паспорт маршруту - документ, що містить схему маршруту, розклад руху, таблицю вартості проїзду, графіки режимів праці та відпочинку водіїв тощо;
паспорт стоянки таксі - документ, який містить інформацію про засоби облаштування стоянки, інформаційне забезпечення пасажирів, власника стоянки, схеми руху та правила надання послуг;
перевезення пасажирів у звичайному режимі руху - перевезення пасажирів автобусами на маршруті загального користування з дотриманням усіх зупинок, передбачених розкладом руху;
перевезення пасажирів в експресному режимі руху - перевезення пасажирів автобусами на маршруті загального користування, на якому є звичайний режим руху, з дотриманням зупинок, кількість яких за розкладом руху не перевищує 25% кількості зупинок при звичайному режимі руху;
перевезення пасажирів у режимі маршрутного таксі - перевезення пасажирів на міському чи приміському автобусному маршруті загального користування за розкладом руху, в якому визначається час відправлення автобусів з початкового та кінцевого пунктів маршруту з висадкою і посадкою пасажирів чи громадян на їхню вимогу на шляху прямування автобуса в місцях, де це не заборонено правилами дорожнього руху;
перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення - перевезення пасажирів легковим автомобілем загального призначення, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу чи на обумовлений термін обслуговування, у якому визначають умови обслуговування, вартість послуги, термін її виконання та інші положення за домовленістю сторін;
послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату;
причіп - транспортний засіб без власного джерела енергії, пристосований для буксирування автомобілем;
регулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень;
регулярні спеціальні пасажирські перевезення - перевезення певних категорій пасажирів (працівників підприємств, школярів, студентів, туристів, екскурсантів та інших) на автобусному маршруті за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку замовником транспортних послуг або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень;
рейс - рух транспортного засобу від початкового до кінцевого пункту маршруту;
розклад руху - сукупність графіків руху автобусів за маршрутом;
стоянка таксі - місце для зупинки таксі та посадки пасажирів, визначене відповідними дорожніми знаками;
таксі - легковий автомобіль, обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, який встановлюється на даху автомобіля, діючим таксометром, сигнальним ліхтарем із зеленим та червоним світлом, розташованим у верхньому правому кутку лобового скла, і який має нанесені композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівого та правого боків, призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку;
таксометр - прилад, призначений для інформування пасажирів про вартість поїздки та реєстрації параметрів роботи автомобіля-таксі, визначених законодавством;
транспортно-експедиторські послуги - послуги, пов'язані з підготовкою та відправленням вантажів, організацією та забезпеченням перевезень, контролем за проходженням і одержанням вантажів, проведенням взаєморозрахунків;
транспортний засіб загального призначення - транспортний засіб, не обладнаний спеціальним устаткуванням і призначений для перевезення пасажирів або вантажів (автобус, легковий автомобіль, вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу);
транспортний засіб спеціалізованого призначення - транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів (автобус для перевезення дітей, інвалідів, пасажирів певних професій, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, швидка медична допомога, автомобіль інкасації, ритуальний автомобіль тощо) та має спеціальне обладнання (таксі, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо);
транспортний засіб спеціального призначення - транспортний засіб, призначений для виконання спеціальних робочих функцій (для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автобетономішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій тощо);
уповноважені органи Договірних Сторін - державні органи Договірних Сторін, визначені законодавством для виконання його положень у галузі міжнародних автомобільних перевезень.

Стаття 2. Законодавство про автомобільний транспорт
Законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
Завданнями законодавства з питань перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом є:
визначення основних правових та організаційних основ державного регулювання у сфері перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом;
установлення вимог до перевізників, водіїв та транспортних засобів щодо забезпечення безпеки перевезень та екологічної безпеки;
визначення системи державного контролю, прав, обов'язків та відповідальності державних органів виконавчої влади та перевізників за порушення міжнародних договорів та законодавства України.

Стаття 3. Сфера дії цього Закону
Цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Стаття 4. Використання земель автомобільним транспортом
Автомобільний транспорт використовує землі транспорту та інші землі відповідно до земельного законодавства.

Глава 2
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА КОНТРОЛЬ ДІЯЛЬНОСТІ АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ

Стаття 5. Завдання та функції державного регулювання та контролю діяльності автомобільного транспорту
Основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту спрямовані на:
забезпечення балансу інтересів держави, органів місцевого самоврядування, користувачів транспортних послуг та підприємств, установ, організацій, інших юридичних та фізичних осіб - суб'єктів господарювання на автомобільному транспорті незалежно від форм власності;
забезпечення якісного та безпечного функціонування автомобільного транспорту;
розвиток та удосконалення нормативної бази діяльності автомобільного транспорту;
визначення загальних засад стратегічного розвитку, системи управління, реформування та регулювання автомобільного транспорту;
визначення пріоритетних напрямів розвитку та шляхів оптимізації діяльності автомобільного транспорту;
захист прав споживачів під час їх транспортного обслуговування;
захист національного ринку транспортних послуг та суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність у сфері автомобільного транспорту;
створення рівних умов для роботи всіх суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність у сфері автомобільного транспорту, обмеження монополізму та розвиток конкуренції;
забезпечення зайнятості населення, підготовки спеціалістів і робочих кадрів, охорони праці;
раціональне використання енергетичних та матеріальних ресурсів;
охорону довкілля від шкідливого впливу автомобільного транспорту, проведення науково-технічної роботи, досліджень та розвиток системи статистики.
Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, державними органами управління автомобільним транспортом, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.

Стаття 6. Система органів державного регулювання та контролю
Верховна Рада України визначає основні напрями державної політики у сфері автомобільного транспорту, законодавчі основи її реалізації.
Загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.
Центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті через урядові органи державного управління на автомобільному транспорті, службу міжнародних автомобільних перевезень та місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування.
Нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту, видані в межах його компетенції, обов'язкові до виконання на території України.
У складі центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту функціонують:
урядовий орган державного управління з питань регулювання діяльності автомобільного транспорту;
урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.
Урядовий орган державного управління з питань регулювання діяльності автомобільного транспорту забезпечує:
підготовку пропозицій щодо вдосконалення законодавства про автомобільний транспорт;
участь у здійсненні стандартизації та сертифікації в установленому порядку;
формування пропозицій щодо тарифної політики;
формування мережі автобусних маршрутів загального користування в міжнародному сполученні;
формування мережі та проведення конкурсу на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які виходять за межі області;
захист прав споживачів послуг автомобільного транспорту відповідно до законодавства;
організацію наукового забезпечення щодо основних напрямів розвитку автомобільного транспорту, ефективної і безпечної його діяльності, визначення соціальних стандартів якості його роботи та їх реалізації.
Урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює:
державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом;
державний нагляд за забезпеченням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, безпеки автомобільних перевезень;
державний контроль за додержанням вітчизняними та іноземними автомобільними перевізниками норм міжнародних конвенцій і договорів про міжнародне автомобільне сполучення;
видачу відповідно до законодавства ліцензій на право провадження господарської діяльності щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та контроль ліцензійних умов;
державний контроль за недопущенням надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільними перевізниками, які не одержали відповідної ліцензії та ліцензійних карток на транспортні засоби, що при цьому використовуються, який здійснюється на автостанціях, автобусних зупинках, у місцях посадки та висадки пасажирів, на стоянках таксі, у місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим та обласні державні адміністрації формують у приміському та міжміському сполученні мережу автобусних маршрутів загального користування, які не виходять за межі території Автономної Республіки Крим чи області, та здійснюють контроль за виконанням транспортного законодавства на відповідній території згідно з повноваженнями, визначеними законами України.
Органи місцевого самоврядування формують мережу міських автобусних маршрутів загального користування і здійснюють контроль за виконанням транспортного законодавства на відповідній території згідно з повноваженнями, визначеними законами України.
Служба міжнародних автомобільних перевезень здійснює у пунктах пропуску через державний кордон України та у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України контроль за дотриманням ними законодавства України, що стосується виконання міжнародних автомобільних перевезень.
Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Планові перевірки здійснюються не частіше одного разу на рік.
Орган державного контролю не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку проведення планової перевірки письмово повідомляє про це автомобільного перевізника, якого буде перевіряти.
Позапланові перевірки здійснюються лише на підставі надходження в письмовій формі заяви (повідомлення) про порушення автомобільним перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт уповноваженими особами органів, яким надано право здійснення державного контролю, з метою перевірки поданих фактів та виконання припису про порушення цього законодавства.
Не частіше одного разу на квартал здійснюються рейдові перевірки дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавчих і нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки пасажирських перевезень та безпеки дорожнього руху.
При проведенні позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, стосовно терміну проведення перевірки не інформується.
Посадова особа, яка здійснює державний контроль, має право на безоплатний проїзд під час проведення перевірки транспортних засобів перевізників у межах, визначених у її посвідченні.
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначає Кабінет Міністрів України.

Стаття 7. Організація пасажирських перевезень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування
Організація пасажирських перевезень покладається:
на міжнародних та міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, які виходять за межі території області (міжобласні маршрути), - на урядовий орган державного управління на автомобільному транспорті;
на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), - на Раду міністрів Автономної Республіки Крим чи обласні держадміністрації;
на міських автобусних маршрутах загального користування - на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані:
забезпечувати формування автобусної маршрутної мережі загального користування й мережі таксомоторних стоянок та розробляти перспективи їх розвитку;
організовувати утримання в належному стані проїзної частини автомобільних доріг та під'їздів (на міських автобусних маршрутах загального користування) і в разі завдання матеріальних збитків автомобільному перевізнику, що обслуговує автобусний маршрут загального користування, унаслідок неналежного утримання проїзної частини автомобільної дороги чи під'їзду компенсувати йому збитки;
забезпечувати облаштування необхідною інфраструктурою автобусних маршрутів загального користування, а саме - автопавільйонами, інформаційним забезпеченням пасажирів і підтримувати її в належному технічному та санітарному стані;
забезпечувати розроблення паспортів автобусних маршрутів загального користування з визначенням необхідної кількості автобусів, їх пасажиромісткості, класу, технічних та екологічних показників, розкладу руху. Порядок розроблення та затвердження паспорта маршруту визначає центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту;
проводити конкурс на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування;
забезпечувати укладання договору на автобусних маршрутах загального користування із автомобільним перевізником - переможцем конкурсу на міських, приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), чи надання дозволу на приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, які виходять за межі території області (міжобласні маршрути), та забезпечувати контроль за виконанням ним умов договору чи дозволу;
забезпечувати безпечне і якісне обслуговування пасажирів на автобусних маршрутах загального користування;
забезпечувати компенсацію втрат автомобільному перевізнику внаслідок перевезення пільгових категорій пасажирів та регулювання тарифів.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування мають право:
достроково розірвати договір з автомобільним перевізником чи позбавити його дозволу в разі порушення ним умов договору чи дозволу і призначити для роботи на автобусному маршруті загального користування (групі маршрутів) автомобільного перевізника, який за результатами конкурсу зайняв наступне місце, а в разі їх відмови - призначати до проведення конкурсу автомобільного перевізника один раз на термін не більше ніж три місяці;
у разі припинення автомобільним перевізником перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування призначати перевізника, який за результатами конкурсу зайняв наступне місце, а в разі їх відмови - призначати до проведення конкурсу автомобільного перевізника один раз на термін не більше ніж три місяці;
у разі відкриття автобусного маршруту, який не має паспорта, призначати один раз тимчасового автомобільного перевізника на термін до трьох місяців, після чого за результатами функціонування маршруту приймати рішення щодо доцільності відкриття маршруту та проведення конкурсу;
укладати договір із автомобільним перевізником (на таксі) на право користування облаштованими таксомоторними стоянками та послугами диспетчерських станцій, якщо таксомоторні стоянки та диспетчерські станції є власністю органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Стаття 8. Стандартизація і оцінка відповідності на автомобільному транспорті
Стандартизація на автомобільному транспорті забезпечує:
реалізацію єдиної науково-технічної політики з питань створення, експлуатації, ремонту, технічного обслуговування та утилізації транспортних засобів;
підвищення надійності, комфортності та безпечності транспортних засобів, якості робіт та послуг відповідно до розвитку науки і техніки, потреб населення і народного господарства;
захист інтересів споживачів і держави у питаннях безпеки перевезень для життя, здоров'я людей та майна осіб, охорони довкілля;
економію всіх видів ресурсів, поліпшення техніко-економічних показників діяльності;
безпеку об'єктів з урахуванням ризику виникнення природних і техногенних катастроф та інших надзвичайних ситуацій.
Сертифікацію транспортних засобів, робіт, послуг на автомобільному транспорті здійснюють з метою:
запобігання використанню транспортних засобів, надання робіт, послуг, небезпечних для життя, здоров'я людей та довкілля;
сприяння споживачам у свідомому виборі транспортних засобів, робіт, послуг;
створення умов для участі суб'єктів господарювання в міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві.

Стаття 9. Особливості ліцензування на автомобільному транспорті
Ліцензування на автомобільному транспорті спрямоване на визначення початкових і поточних умов надання послуг з перевезень пасажирів і вантажів, а також найважливіших параметрів обслуговування споживачів.
Завданням ліцензування на автомобільному транспорті є:
сприяння становленню сучасного ринку послуг, розвитку автомобільного транспорту та стимулювання впровадження нових видів послуг;
підвищення ефективності використання транспортних засобів;
створення конкурентного середовища;
захист прав споживачів та ринку послуг від небезпечних перевезень;
забезпечення соціальних стандартів транспортного обслуговування;
забезпечення використання сертифікованих і дозволених для використання транспортних засобів;
забезпечення доступності послуг та підвищення якості транспортного обслуговування;
забезпечення допуску автомобільних перевізників до перевезення пасажирів транспортними засобами на комерційній основі шляхом їх попередньої перевірки на відповідність вимогам ліцензійних умов.
Підтвердження відповідності перевізника вимогам ліцензійних умов здійснюється органом ліцензування шляхом перевірки перевізника за місцем його розташування або надання перевізником органу ліцензування сертифіката відповідності послуг з перевезення пасажирів автобусами ліцензійним умовам.
Ліцензія видається на господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів на такі види робіт:
надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів автобусами;
надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі;
надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів легковими автомобілями на замовлення;
надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами;
надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів автобусами;
надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів на таксі;
надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів легковими автомобілями на замовлення;
надання послуг з міжнародних перевезень вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами.
Орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову в її видачі у строк не пізніше 30 календарних днів з дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви.
Ліцензія на надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів надає право автомобільному перевізнику надавати послуги з внутрішніх перевезень пасажирів чи вантажів.
Ліцензійна картка на таксі надається за умови підтвердження в установленому порядку відповідності його облаштування вимогам визначення "таксі", викладеним у статті 1 цього Закону.

Стаття 10. Тарифна політика на автомобільному транспорті
Тарифна політика на автомобільному транспорті має задовольняти підприємницький інтерес, забезпечувати розвиток автомобільного транспорту, стимулювати впровадження новітніх технологій перевезень, застосування сучасних типів транспортних засобів, а також сприяти вирішенню таких завдань:
збільшення можливостей суб'єктів господарювання щодо забезпечення потреб споживачів у послугах, залучення інвестицій у розвиток автомобільного транспорту та досягнення сталих економічних умов роботи;
стимулювання конкуренції та появи нових суб'єктів господарювання, які належать до автомобільного транспорту;
забезпечення балансу між платоспроможним попитом на послуги та обсягом витрат на їх надання;
забезпечення стабільності, прозорості та прогнозованості тарифів.
Реалізація єдиної тарифної політики передбачає затверджену центральним органом виконавчої влади з питань автомобільного транспорту методику розрахунку тарифів за видами перевезень.

Стаття 11. Надання соціально значущих послуг автомобільного транспорту
Надання соціально значущих послуг автомобільного транспорту здійснюється відповідно до законодавства з питань поставки продукції для державних потреб.
Соціально значущими послугами автомобільного транспорту є послуги з перевезення пасажирів автобусними маршрутами загального користування за визначеними уповноваженими органами тарифами та на пільгових умовах відповідно до законодавства.

Стаття 12. Страхування на автомобільному транспорті
Страхування на автомобільному транспорті здійснюється відповідно до законодавства.
При придбанні квитка пасажиру надається інформація щодо здійсненого виду обов'язкового страхування та про страховика.

Стаття 13. Забезпечення діяльності автомобільного транспорту
Організаційне, науково-технічне та методичне забезпечення, державне регулювання та контроль на автомобільному транспорті фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України та з інших джерел, не заборонених законодавством України.

Глава 3
РОЗВИТОК АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ

Стаття 14. Засади розвитку автомобільного транспорту
Розвиток автомобільного транспорту за погодженням з іншими центральними органами виконавчої влади відбувається відповідно до програми розвитку і вдосконалення транспорту, яку готує центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту і затверджує Кабінет Міністрів України.
Відповідно до програм розвитку та вдосконалення транспорту Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні та Київська і Севастопольська міські ради затверджують регіональні програми розвитку автомобільного транспорту, які визначають розвиток мережі автобусних маршрутів загального користування на відповідній території та її інфраструктури, оновлення та поповнення парку автобусів, будівництво автомобільних доріг, перелік сільських населених пунктів, що будуть забезпечені автобусним сполученням з районними центрами, кошти на покриття збитків автомобільних перевізників, які обслуговують збиткові маршрути загального користування, а також заходи з безпеки перевезень.
Сільські, селищні, міські ради розробляють і затверджують програми розвитку та вдосконалення автомобільного транспорту на відповідній території або надають пропозиції щодо визначення цих програм в інших регіональних програмах з питань розвитку автомобільного транспорту.
Формування та ведення реєстру міжнародних та міжміських і приміських автобусних маршрутів загального користування, які виходять за межі території області (міжобласних маршрутів), покладається на Укравтотранс, який затверджує мережу і паспорти міжнародних та міжміських і приміських автобусних маршрутів, які виходять за межі території області (міжобласних маршрутів), а також погоджує розклад руху автобусів на міжміських автобусних маршрутах, які не виходять за межі території області.
Формування та ведення реєстру міжміських і приміських автобусних маршрутів загального користування, які не виходять за межі території області (внутрішньообласних маршрутів), покладається на Верховну Раду Автономної Республіки Крим чи обласні держадміністрації, які затверджують мережу і паспорти міжміських та приміських автобусних маршрутів, які не виходять за межі території області (внутрішньообласних маршрутів).
Формування та ведення реєстру міських автобусних маршрутів загального користування покладається на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту, який затверджує мережу і паспорти міських автобусних маршрутів.
Реєстр автобусних маршрутів загального користування ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань автомобільного транспорту.
Формування та ведення реєстру стоянок таксі покладається на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту, який затверджує мережу і паспорти міських стоянок.

Стаття 15. Підтримка розвитку автомобільного транспорту та інвестиційна політика
Розвиток автомобільного транспорту забезпечується підтримкою органів державної влади шляхом створення умов для:
надання соціально значущих послуг такого транспорту;
придбання транспортних засобів та засобів їх технічного обслуговування і ремонту;
стимулювання розвитку ринку відповідних послуг.
Інвестиційну політику на автомобільному транспорті, спрямовану на виконання положень загальнодержавних програм розвитку автомобільного транспорту, реалізують органи виконавчої влади на конкурсних засадах у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Інвестиційні проекти на автомобільному транспорті реалізують суб'єкти господарювання шляхом використання своїх внутрішніх ресурсів, зовнішніх інвестиційних ресурсів, а також позичкових та залучених коштів.

Глава 4
ПЕРСОНАЛ АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ

Стаття 16. Статус персоналу автомобільного транспорту
До персоналу автомобільного транспорту належать працівники, які безпосередньо надають послуги з перевезення пасажирів чи вантажів, виконують роботи з ремонту та технічного обслуговування транспортних засобів, надають допоміжні послуги, пов'язані з перевезеннями.
Трудові відносини персоналу автомобільного транспорту регулюються трудовим законодавством, у тому числі положенням про дисципліну та правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Стаття 17. Вимоги до персоналу автомобільного транспорту
Персонал автомобільного транспорту повинен відповідати визначеним законодавством вимогам, зокрема:
мати необхідний рівень професійної кваліфікації;
забезпечувати якісне та безпечне надання послуг автомобільного транспорту з перевезення пасажирів чи вантажів;
ввічливо та уважно реагувати на звернення і скарги споживачів послуг автомобільного транспорту.
Підготовку, перепідготовку, атестацію та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів здійснюють у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту та Міністерства внутрішніх справ України.

Стаття 18. Особливості організації праці та контролю за роботою водіїв транспортних засобів
З метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані:
організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;
здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;
забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;
забезпечувати водіїв транспортних засобів санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Глава 5
ТРАНСПОРТНІ ЗАСОБИ

Стаття 19. Класифікація та реєстрація транспортних засобів
Транспортні засоби за своїм призначенням поділяються на:
транспортні засоби загального призначення;
транспортні засоби спеціалізованого призначення;
транспортні засоби спеціального призначення.
При державній реєстрації автобусів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх належності до транспортного засобу загального призначення чи до транспортного засобу спеціалізованого призначення.
При державній реєстрації вантажних автомобілів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами виробника (вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автомобіль-мішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій тощо).
При державній реєстрації легкових автомобілів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами виробника (легковий, таксі, швидка медична допомога, автомобіль інкасації, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо).
Зареєстровані легкові автомобілі, які обладнуються устаткуванням для роботи як таксі і мають ліцензійну картку, державній перереєстрації не підлягають.
Порядок державної реєстрації транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.

Стаття 20. Вимоги до транспортних засобів і частин до них
Конструкція та технічний стан транспортних засобів, а також їх частини мають відповідати вимогам, порядок визначення яких установлює Кабінет Міністрів України, та забезпечувати:
безпеку людей, які користуються транспортними засобами чи беруть участь у дорожньому русі;
відповідність нормам стосовно викидів забруднювальних речовин, парникових газів, електромагнітних завад, рівню шуму та інших чинників негативного впливу на людину та довкілля;
запобігання пошкодженню транспортними засобами доріг та їх облаштування;
ефективне використання енергетичних ресурсів, частин і експлуатаційних матеріалів;
захист від незаконного використання транспортних засобів та запобігання пошкодженню вантажів;
збереження властивостей безпеки від моменту виготовлення транспортного засобу до його утилізації;
відповідність іншим вимогам законодавства.
Транспортні засоби та частини до них повинні відповідати вимогам нормативної і конструкторської документації та мати маркування для їх ідентифікації.
Технічні вимоги до обладнання, що встановлюється на таксі, визначає центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту.
До міжнародних перевезень пасажирів та вантажів допускаються транспортні засоби, на які є документи, що підтверджують їх відповідність вимогам щодо безпеки руху, екологічної безпеки та енергозбереження країн, на територію яких передбачено в'їзд, ліцензійна картка (тільки для транспортних засобів перевізників-резидентів), а також національні реєстраційні документи, документи стосовно страхування, номерні та розпізнавальні знаки.
Причепи та напівпричепи, які використовуються для міжнародних перевезень вантажів, можуть мати реєстраційні документи, номерні та розпізнавальні знаки іншої держави, у якій вони зареєстровані.
Конструкція та технічний стан транспортних засобів, які використовуються при виконанні міжнародних перевезень, мають відповідати вимогам законодавства України та іноземної держави, дозвіл на проїзд територією якої одержав власник транспортного засобу.
У транспортному засобі, призначеному для міжнародних перевезень небезпечних вантажів, крім документів, що підтверджують їх відповідність вимогам, визначеним цією статтею, мають бути документи про допущення до перевезень таких вантажів, які видаються в порядку, встановленому уповноваженим органом.
У транспортному засобі, призначеному для міжнародних перевезень швидкопсувних вантажів, крім документів, що підтверджують їх відповідність вимогам, визначеним цією статтею, мають бути документи про допущення до перевезень таких вантажів, які видаються в порядку, встановленому уповноваженим органом.
На території України повинні виконуватися вимоги встановлення та використання на транспортних засобах, які призначаються для міжнародних перевезень, контрольних приладів (тахографів) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв, передбачені законодавством країн, на території яких виконуються перевезення.

Стаття 21. Зберігання транспортних засобів
Власники (користувачі) автобусів, що використовуються для перевезення пасажирів на комерційній основі, повинні забезпечувати їх зберігання у спеціально пристосованих для цього приміщеннях, гаражах, на майданчиках, стоянках, забезпечених засобами охорони.
Власникам (користувачам) транспортних засобів забороняється зберігання їх у житлових зонах поза спеціально відведеними для цього майданчиками.
Органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень приймають рішення про організацію місць зберігання транспортних засобів на відповідній території та здійснюють контроль за їх діяльністю відповідно до законодавства.

Стаття 22. Вимоги до технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів
Технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів та їх складових виконують з метою підтримання їх у належному стані та забезпечення встановлених виробником технічних характеристик під час використання, зберігання або утримання протягом періоду експлуатації.
Виконавцями технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів є суб'єкти господарювання, які відповідають таким вимогам:
мають власні або орендовані засоби технічного обслуговування і ремонту, що відповідають установленим законодавством вимогам;
роботи з технічного обслуговування і ремонту здійснює персонал необхідного рівня професійної кваліфікації відповідно до видів цих робіт;
мають виробничі споруди, засоби технічного обслуговування і ремонту, що відповідають встановленим законодавством вимогам.
Вимоги до виконавця технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів та надаваних ним послуг (виконуваних робіт) встановлюються технічним регламентом з підтвердження відповідності, затвердженим у встановленому законодавством порядку.
Технічне регулювання у сфері технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів здійснює центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту.
Технологічні норми проектування виробничих споруд і підприємств автомобільного транспорту затверджує центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту.
Положення про технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів та правила надання послуг з їх технічного обслуговування і ремонту затверджує центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту.

Стаття 23. Контроль технічного стану транспортних засобів
Контроль технічного стану транспортних засобів включає:
державний технічний огляд транспортних засобів;
перевірку технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками.
Перевірку технічного стану транспортних засобів під час державного технічного огляду транспортних засобів здійснюють суб'єкти господарювання, уповноважені в порядку, який встановлює Кабінет Міністрів України.
У період між державними технічними оглядами відповідність технічного стану транспортних засобів вимогам законодавства забезпечує перевізник.
На таксі, яке за результатами державного технічного огляду відповідає нормативним вимогам до технічного стану, видається талон про проходження державного технічного огляду з відміткою "таксі".
Порядок проведення державного технічного огляду транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.
Перевірка технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками здійснюється в порядку, який визначає центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту.

Стаття 24. Вимоги до автомобільного палива, мастильних матеріалів та до їх реалізації
Автомобільне паливо та мастильні матеріали мають відповідати встановленим законодавством вимогам та технічним вимогам виробників транспортних засобів. Реалізацію автомобільного палива та мастильних матеріалів споживачу здійснюють за умови їх відповідності на місці реалізації встановленим вимогам, що підтверджує сертифікат відповідності. Реалізацію здійснюють лише у відведених для цього в установленому порядку місцях.
Відносини між продавцем і покупцем автомобільного палива та мастильних матеріалів визначає законодавство.

Стаття 25. Особливості договору про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу
Договір про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу укладають відповідно до вимог цивільного законодавства між замовником і виконавцем (договір, наряд-замовлення, накладна, квитанція тощо).
Істотними умовами договору про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу є:
найменування та місце розташування сторін за цим договором;
перелік робіт з технічного обслуговування чи ремонту та термін їх виконання;
вартість робіт та порядок розрахунків;
перелік складових частин (матеріалів), використаних виконавцем, а також наданих замовником виконавцю для виконання робіт із технічного обслуговування або ремонту транспортного засобу;
перелік документів, який надається замовнику для підтвердження виконання технічного обслуговування чи ремонту, та гарантійні зобов'язання виконавця щодо проведених робіт.
Виконавець за договором про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу під час його укладання чи виконання не може нав'язувати замовнику за цим договором додаткові оплачувані послуги.

Стаття 26. Обов'язки та відповідальність виконавця за договором про технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів
Виконавець за договором про технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів зобов'язаний:
надавати можливість замовнику (уповноваженій ним особі) особисто візуально контролювати виконання робіт за договором за умов додержання вимог безпеки з охорони праці, передбачених законодавством;
безплатно усувати недоліки, виявлені під час приймання виконаної згідно з договором роботи;
безплатно виконувати роботу чи відшкодовувати замовнику витрати, пов'язані з усуненням недоліків, спричинених неналежним виконанням договору;
гарантувати відповідність технічного стану транспортного засобу встановленим вимогам у межах проведеного ним технічного обслуговування і ремонту цього транспортного засобу;
підтверджувати документально види та обсяги виконаних робіт та надавати замовнику відповідні документи із зазначенням дати виконання;
виконувати гарантійні зобов'язання, надані ним замовнику.
Виконавець за договором про надання послуг з технічного обслуговування і ремонту транспортного засобу несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання цього договору згідно з цим договором, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 27. Права замовника за договором про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу
Замовник за договором про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу має право:
одержувати достовірну інформацію про предмет договору та його виконавця;
особисто (або доручити уповноваженій ним особі) візуально контролювати виконання робіт за договором за умов додержання вимог безпеки з охорони праці, передбачених законодавством;
на відшкодування збитків, завданих у результаті невиконання або неналежного виконання виконавцем договору, а також на безплатне усунення ним недоліків у період гарантійного терміну;
отримувати від виконавця документальне підтвердження виду та обсягу виконаного технічного обслуговування чи ремонту транспортного засобу.

Стаття 28. Вимоги до автостанцій та зупинок таксі
На автостанціях забезпечується:
прийом та відправлення автобусів і пасажирів;
організація продажу квитків населенню;
диспетчерське управління і регулювання руху автобусів;
контроль екіпіровки та санітарного стану автобусів, дорожньої документації водіїв та дотримання визначеного режиму роботи підприємств, установ і організацій, розташованих на їх території;
організація побутового обслуговування пасажирів і водіїв.
У разі скорочення обсягів пасажирських перевезень задіяні для цього приміщення автостанцій тимчасово, до відновлення зазначених обсягів перевезень, відповідно до законодавства можуть використовуватися для надання пасажирам додаткових послуг.
Перепрофілювання автостанцій може здійснюватися їх власниками лише при закритті усіх автобусних маршрутів загального користування, що пролягають через них, та за згодою органу місцевого самоврядування населеного пункту.
Розміщення зупинок та стоянок таксі повинно забезпечувати:
зручний і безпечний прохід до них;
пропускну здатність дороги;
відсутність перешкод для інших учасників дорожнього руху;
зручну пересадку на інші види транспорту;
безпеку дорожнього руху.
Розміщення майданчиків для розвороту і відстою автобусів у початкових і кінцевих пунктах маршрутів повинно відповідати вимогам безпеки дорожнього руху.

Глава 6
АВТОМОБІЛЬНИЙ ПЕРЕВІЗНИК

Стаття 29. Засади діяльності автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на договірних умовах
Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу за договором перевезення пасажира транспортним засобом, що використовується ним на законних підставах.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.

Стаття 30. Основні права та обов'язки автомобільного перевізника, який здійснює перевезення пасажирів на договірних умовах
Автомобільний перевізник, який здійснює перевезення пасажирів на договірних умовах, має право:
відміняти рейси своїх транспортних засобів за обставин, які він не міг передбачити і яким не міг запобігти, повернувши пасажирам (або замовнику послуг) кошти, сплачені ними за перевезення;
обмежувати або припиняти перевезення в разі стихійного лиха, епідемії, епізоотії або іншої надзвичайної ситуації;
відміняти рух транспортних засобів у разі виникнення загрози життю пасажирів чи безпеці вантажів;
зазначати в багажній квитанції стан багажу, що має зовнішні пошкодження, або відмовлятися від його перевезення в разі заперечення пасажира щодо такого зазначення.
Автомобільний перевізник, який здійснює перевезення пасажирів на договірних умовах, зобов'язаний:
забезпечувати дотримання персоналом вимог законодавства про автомобільний транспорт;
забезпечувати контроль технічного та санітарного стану автобусів чи таксі перед початком роботи;
забезпечувати проведення щозмінного передрейсового та післярейсового медичного огляду водіїв транспортних засобів;
забезпечувати водія необхідною документацією;
утримувати транспортні засоби в належному технічному та санітарному стані, забезпечувати їх своєчасне подання для посадки пасажирів та відправлення;
забезпечувати проїзд пасажирів до зупинки чи місця призначення за маршрутом без додаткових витрат у разі припинення поїздки через технічну несправність транспортного засобу.

Стаття 31. Відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування
Відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов'язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під'їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.
Відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування приміських та міжміських, які виходять за межі території області (міжобласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються дозволом органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на обслуговування автобусних маршрутів, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування (рейсів), які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника.
Форму дозволу, порядок його видачі та анулювання визначає центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту.
У договір можуть бути включені інші питання за згодою сторін.

Стаття 32. Відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, із власниками автостанцій
Відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, із власниками автостанцій визначаються договором.
Предметом договору автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, з власниками автостанцій є надання послуг та виконання робіт, пов'язаних з відправленням і прибуттям пасажирів.
Власники автостанцій зобов'язані укласти договір з автомобільним перевізником, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, тільки за наявності в нього договору із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування про організацію перевезення на автобусних маршрутах загального користування чи дозволу органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на обслуговування маршрутів загального користування, що пролягають через цю автостанцію.
Відправлення чи прибуття автобусів приміських, міжміських та міжнародних автобусних маршрутів загального користування здійснюється тільки з автостанцій, а в разі їх відсутності - із зупинок, передбачених розкладом руху.

Стаття 33. Засади діяльності автомобільного перевізника, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах
Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.

Стаття 34. Вимоги до автомобільного перевізника
Автомобільний перевізник повинен:
виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;
утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону;
забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;
забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв;
забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;
забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади з питань автомобільного транспорту;
забезпечувати безпеку дорожнього руху;
забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Автомобільні перевізники з кількістю транспортних засобів десять і більше зобов'язані організовувати підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів автомобільного транспорту, діяльність яких пов'язана з наданням послуг автомобільного транспорту, у термін один раз на п'ять років, а з питань безпеки перевезень, охорони праці та пожежної безпеки - у термін один раз на три роки в порядку, який визначає центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту.

Розділ II
ВНУТРІШНІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПАСАЖИРІВ

Глава 7
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПАСАЖИРІВ

Стаття 35. Послуги пасажирського автомобільного транспорту
Послуги пасажирського автомобільного транспорту поділяють на послуги з перевезення пасажирів автобусами, на таксі та легковими автомобілями на замовлення.
Послуги з перевезення пасажирів автобусами можуть надаватися за видами режимів організації перевезень: регулярні, регулярні спеціальні, нерегулярні.
Перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах загального користування на договірних умовах із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних спеціальних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах спеціальних перевезень на договірних умовах із замовниками транспортних послуг.
Перевезення пасажирів автобусами в режимі нерегулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах нерегулярних перевезень на договірних умовах із замовниками транспортних послуг.
Автобусні маршрути за видами сполучень поділяються на:
міські, приміські, міжміські, міжнародні.
Автобусні маршрути за видами перевезень поділяються на:
загального користування, спеціальних перевезень, нерегулярних перевезень.
На приміських та міських маршрутах дозволяється перевозити стоячих пасажирів автобусами, які за своєю конструкцією мають місця для стоячих пасажирів, у кількості, передбаченій технічною характеристикою транспортного засобу та визначеній у реєстраційних документах на цей транспортний засіб.
На міжнародних та міжміських маршрутах дозволяється перевозити пасажирів з обов'язковим наданням їм місць для сидіння.
На автобусні маршрути протяжністю понад 500 км у рейс повинні направлятися два водії.
Перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування може здійснюватися у режимах: звичайному, експресному, маршрутного таксі.
Вимоги щодо використання автобусів за видами сполучень, режимами руху та протяжністю маршрутів, за параметрами пасажиромісткості, комфортності, технічних та екологічних показників установлює центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту.
Послуги з перевезення на таксі надаються громадянам у порядку черги на стоянках таксі та на шляху прямування, а також на замовлення (звичайне, термінове, нічне) усне, письмове чи за телефоном.
Послуги з перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення можуть надаватися тільки за попередньою домовленістю із замовником послуг і не можуть надаватися на стоянках таксі та на шляху прямування автомобіля громадянам, з якими не було попередньої домовленості про послугу.
Суб'єкти господарювання, які використовують легкові автомобілі на замовлення, мають право включати витрати на ці послуги до собівартості продукції тільки за умови, що у перевізника є відповідна ліцензія і з ним укладений письмовий договір на обслуговування.
Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту затверджує Кабінет Міністрів України.

Стаття 36. Послуги автостанцій
Автостанції надають пасажирам послуги, пов'язані з їх проїздом автобусними маршрутами загального користування, а автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, - послуги, пов'язані з відправленням та прибуттям автобусів згідно з розкладом руху.
До обов'язкових послуг, що повинні надаватися автостанціями пасажирам, належать:
продаж квитків;
користування приміщеннями для чекання поїздки, облаштованими місцями для сидіння;
можливість користування громадськими вбиральнями;
інформування щодо розкладу руху автобусів та вартості поїздки.
До обов'язкових послуг, що повинні надаватися автостанціями автомобільному перевізнику, належать:
продаж квитків;
організація прибуття та відправлення автобуса з облаштованих платформ;
інформування водія щодо умов дорожнього руху на маршруті.
За надання обов'язкових послуг автостанцій з осіб, які придбавають проїзні квитки, стягують автостанційний збір, що входить до вартості квитка.
Послуги автостанцій, крім послуг кімнати матері і дитини, пасажирам надаються за плату.
Власники автостанцій несуть відповідальність за якість та безпеку послуг, що надаються автостанціями пасажирам та автомобільним перевізникам, технічний та санітарно-гігієнічний стан будівель, споруд, обладнання та території автостанції.

Стаття 37. Пільгові перевезення пасажирів автомобільним транспортом
Пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.
Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.
Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

Стаття 38. Вимоги до перевезення організованих груп дітей автобусами
До перевезення організованих груп дітей (далі - груп дітей) відноситься одночасне перевезення групи з десяти і більше дітей, для яких замовником послуги призначається керівник, відповідальний за супроводження їх під час поїздки, а на групу з 30 і більше дітей призначається також медичний працівник.
Перевезення груп дітей можна здійснювати в режимах як регулярних, так і нерегулярних пасажирських перевезень.
Регулярні та нерегулярні перевезення груп дітей здійснюють за умови узгодження маршруту та розкладу руху із замовником та місцевими органами Державтоінспекції.
Максимальна кількість дітей та супроводжуючих осіб при перевезенні автобусом не повинна перевищувати кількості місць для сидіння в ньому, передбачену технічною характеристикою транспортного засобу та визначену в реєстраційних документах на цей транспортний засіб.
Групи дітей повинні перевозити досвідчені водії транспортних засобів, які мають стаж керування автобусом не менше ніж п'ять років.
Порядок організації перевезення груп дітей визначається Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 39. Документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення
Автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;
для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка).
Документи для регулярних спеціальних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.
Документи для нерегулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Документи для юридичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі:
для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, дорожній лист, інші документи, передбачені законодавством України.
Документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі:
для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, інші документи, передбачені законодавством України.
Документи для юридичної особи, що здійснює перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія легкового автомобіля - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, дорожній лист, копія договору із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України.
Документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія легкового автомобіля - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, копія договору із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України.
Документи на перевезення пасажирів автобусами для власних потреб:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника та печаткою, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на автобус, дорожній лист, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника та печаткою, інші документи, передбачені законодавством України.
Документи для водія юридичної особи на перевезення пасажирів легковими автомобілями для власних потреб - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, дорожній лист, інші документи, передбачені законодавством України.
Документи для фізичної особи на перевезення пасажирів легковими автомобілями для власних потреб - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України.

Стаття 40. Основні права та обов'язки водія автобуса, таксі, легкового автомобіля на замовлення, легкового автомобіля при перевезенні пасажирів
Водій автобуса при перевезенні пасажирів автомобільним транспортом має право:
вимагати від пасажирів виконання їх обов'язків;
не допускати до поїздки пасажира, який не має квитка, порушує громадський порядок у салоні автобуса, забруднює його, пасажирів або їх речі;
під час посадки в автобус пасажирів на приміському, міжміському або міжнародному маршруті перевіряти наявність квитків на проїзд та перевезення багажу;
не видавати багаж, якщо пасажир не пред'явив квитка.
Водій автобуса зобов'язаний:
виконувати правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту загального користування і технічної експлуатації автобуса;
мати з собою і пред'являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, передбачені законодавством;
дотримуватися визначеного маршруту та розкладу руху автобуса;
приймати, розміщати та видавати багаж пасажирам на зупинках, передбачених розкладом руху;
стежити за виконанням пасажирами своїх обов'язків та безпечним розміщенням ними багажу і ручної поклажі в автобусі;
оголошувати назви зупинок і час стоянки на них;
здійснювати висадку пасажирів у відведеному для цього місці в разі заправлення автобуса паливом під час виконання перевезень;
вживати необхідних заходів для безпеки пасажирів у разі виникнення перешкод для руху на маршруті (туман, ожеледь тощо), які не дають змоги продовжити поїздку, а також у разі вимушеної зупинки автомобільного транспортного засобу на залізничному переїзді;
зупиняти автобус за сигналом контролера, виконувати його вказівки та сприяти у здійсненні контролю.
Водію автобуса забороняється:
змінювати маршрут та розклад руху;
продавати пасажирам квитки під час керування автобусом.
Водій таксі має право відмовляти в наданні послуги пасажиру, якщо:
пасажир має явні ознаки сп'яніння;
кількість осіб, які потребують обслуговування, перевищує кількість місць у легковому автомобілі;
багаж пасажира не може бути вільно розміщений у багажнику чи салоні легкового автомобіля або може забруднити чи пошкодити його.
Водій таксі зобов'язаний:
виконувати правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту і технічної експлуатації легкового автомобіля;
здійснювати посадку пасажирів на стоянці в порядку черги, а також надавати право позачергового користування таксі згідно із законодавством;
відчиняти двері таксі, відкривати багажник та перевіряти їх закриття під час посадки пасажирів;
називати пасажирам розмір оплати проїзду, показники таксометра на початку і в кінці поїздки та роз'яснювати порядок користування таксі;
здійснювати перевезення до пункту призначення за визначеним пасажиром маршрутом або найкоротшим шляхом за згодою пасажира.
Водію таксі забороняється:
відмовляти пасажирам у перевезенні, крім випадків, обумовлених цією статтею;
обирати пасажирів за вигідністю напрямків їх прямування;
пропонувати громадянам поїздку без згоди пасажирів, які знаходяться в таксі;
здійснювати перевезення пасажирів, якщо в таксі відсутній або не працює таксометр;
називати розмір оплати за поїздку, який не відповідає показникам таксометра.
Водій легкового автомобіля на замовлення зобов'язаний виконувати правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту і технічної експлуатації легкового автомобіля.
Водій легкового автомобіля не має права здійснювати стоянку та посадку пасажирів на стоянці таксі.

Стаття 41. Основні права та обов'язки пасажира
Пасажир має право:
одержувати від перевізника, водія, на зупинках автобусних маршрутів загального користування, автостанціях та автовокзалах інформацію про послуги автомобільного транспорту загального користування;
безоплатно провозити з собою на автобусних маршрутах загального користування одну дитину дошкільного віку без надання їй окремого місця;
безоплатно перевозити з собою на автобусних маршрутах загального користування ручну поклажу, а також відповідно до законодавства про захист прав споживачів і правил перевезень користуватися іншими правами.
Пасажир зобов'язаний:
мати при собі квиток на проїзд, на перевезення багажу, а за наявності права пільгового проїзду - відповідне посвідчення;
виконувати вимоги правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту.

Стаття 42. Договори щодо перевезення пасажирів
Договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), укладається між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.
Договір перевезення пасажира автобусом на маршруті загального користування укладається між автомобільним перевізником та пасажиром. Цей договір вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка на право проїзду, а для осіб, які користуються правом пільгового проїзду, - з моменту посадки в автобус.
Договір про нерегулярні пасажирські перевезення автобусом укладається між замовником транспортних послуг та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.
Договір перевезення пасажирів на таксі набирає чинності з моменту посадки пасажира і діє до моменту його висадки в пункті призначення.
Договір про обслуговування легковим автомобілем на замовлення укладається між автомобільним перевізником і замовником у письмовій формі та вважається укладеним з моменту його підписання сторонами або з моменту домовленості сторін.
Дія договору перевезення пасажира автомобільним транспортом може бути припинена за ініціативою автомобільного перевізника чи водія автомобільного транспортного засобу, якщо пасажир:
перебуває у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння;
порушує громадський порядок;
пред'являє заборонений до перевезення багаж або багаж, який за габаритами не відповідає встановленим нормам;
порушує інші вимоги правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту.

Стаття 43. Основні засади визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування
Визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах.
Об'єктом конкурсу можуть бути: маршрут (кілька маршрутів), оборотний рейс (кілька оборотних рейсів).
На конкурс виносяться маршрути із затвердженими паспортами.
Визначення кандидатури автомобільного перевізника для роботи на міжнародному автобусному маршруті загального користування здійснюється на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 44. Визначення умов перевезень та проведення конкурсу
Організація проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладаються на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
До обов'язкових умов конкурсу на перевезення пасажирів належать:
визначена органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування обґрунтована структура парку автобусів, що працюватимуть на маршруті загального користування, за пасажиромісткістю, класом, технічними та екологічними показниками;
державні соціальні нормативи у сфері транспортного обслуговування населення.
У разі відсутності в перевізників-претендентів автобусів, що відповідають умовам конкурсу, вони мають право подавати до конкурсного комітету заяву на участь у конкурсі та документи, що містять характеристику наявних автобусів, які перевізник-претендент пропонує використовувати на даному маршруті, а також інвестиційний проект-зобов'язання щодо оновлення парку автобусів на цьому маршруті на визначений період до п'яти років.
У разі відсутності перевізників-претендентів, які мають автобуси, що відповідають умовам конкурсу, конкурс проводиться серед претендентів, які пропонують використовувати на даному маршруті автобуси, що відповідають вимогам безпеки, але не відповідають умовам конкурсу за класом, пасажиромісткістю, параметрами комфортності, з урахуванням поданих інвестиційних проектів-зобов'язань щодо оновлення парку автобусів, які будуть повністю відповідати всім вимогам, у термін до п'яти років.
Договір з переможцем конкурсу (або дозвіл) органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування укладають (або надають) на термін від трьох до п'яти років.
Договір з переможцем конкурсу (або дозвіл) у разі відсутності в нього автобусів, що відповідають умовам конкурсу, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування укладають (або надають) на один рік.
Дозвіл органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування пасажирському перевізнику на обслуговування автобусних маршрутів надається на термін до п'яти років.
Автомобільний перевізник - переможець конкурсу повинен самостійно забезпечувати перевезення.
Для підготовки та проведення конкурсу органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування утворюють конкурсний комітет, до складу якого входять представники відповідних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, територіальних органів центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту та територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України, відповідальних за безпеку дорожнього руху, а також громадських організацій.
До конкурсного комітету не можуть входити представники суб'єктів господарювання - автомобільних перевізників, які є учасниками конкурсу або які діють на ринку перевезень пасажирів і можуть впливати на прийняття рішень комітету.
Для організації забезпечення і підготовки матеріалів для проведення засідань конкурсного комітету органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування на конкурсних умовах за договором залучають підприємство (організацію), що має фахівців та досвід роботи не менше трьох років з питань організації пасажирських перевезень. Конкурс проводиться із залученням представників відповідних органів виконавчої влади, а також представників громадських організацій. Залучене для проведення засідань конкурсного комітету підприємство (організація) готує матеріали щодо умов конкурсу, паспортів автобусних маршрутів, аналізу одержаних пропозицій та їх оцінки, договорів з переможцями конкурсу та інші матеріали.
Порядок проведення конкурсів визначає Кабінет Міністрів України.

Стаття 45. Вимоги до автомобільних перевізників, які допускаються до участі в конкурсі
У конкурсі на визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування можуть брати участь автомобільні перевізники, які мають ліцензію на той вид послуг, що виносять на конкурс, на законних підставах використовують у достатній кількості сертифіковані автобуси відповідного класу, відповідають вимогам, викладеним у статті 34 цього Закону.
До участі в конкурсі не допускаються автомобільні перевізники, які:
визнані банкрутами або щодо яких порушено справу про банкрутство чи ліквідацію як суб'єкта господарювання;
подали до участі в конкурсі документи, що містять недостовірну інформацію;
не відповідають вимогам статті 34 цього Закону.

Стаття 46. Проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування
Для участі в конкурсі на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування автомобільний перевізник подає конкурсному комітету такі документи:
заяву претендента встановленого зразка із зазначенням автобусного маршруту загального користування, на якому має намір працювати претендент;
нотаріально завірену копію ліцензії на право надання послуг з перевезення пасажирів та копії ліцензійних карток на автобуси, які будуть використовуватися на автобусному маршруті;
відомості про додаткові умови обслуговування маршруту;
документ, що підтверджує внесення плати за участь у конкурсі.
При визначенні переможця конкурсу в разі рівних пропозицій претендентів перевага надається перевізникам, які представили до конкурсного комітету: сертифікат відповідності послуг з перевезення пасажирів автобусами ліцензійним умовам, а також для міжміських та міжнародних автобусних маршрутів свідоцтво відповідності автобуса параметрам комфортності.
Фінансування проведення конкурсу здійснюється органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за рахунок коштів, внесених претендентами як плату за участь у конкурсі, а також за рахунок власних коштів.
Якщо конкурс не відбувся або переможця не було визначено, претендентам повертають плату за участь у конкурсі, а витрати на підготовку конкурсу відносять на рахунок органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Розділ III
ВНУТРІШНІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ

Глава 8
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ

Стаття 47. Внутрішні перевезення вантажів та правила їх надання
До внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов'язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об'єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.
До комплексу допоміжних операцій, пов'язаних із внутрішніми перевезеннями вантажів автомобільним транспортом, належать:
завантаження та розвантаження автомобільних транспортних засобів;
перевантаження вантажів на інший вид транспорту чи транспортний засіб;
сортування, пакування, обмірювання та маркування вантажу;
накопичення, формування або дроблення партій вантажу;
зберігання вантажу;
транспортно-експедиційні послуги.
Правила перевезень вантажів транспортними засобами затверджує центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту.
Правила технологічних перевезень вантажів транспортними засобами затверджуються керівництвом виробничого об'єкта.

Стаття 48. Документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення
Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є:
для автомобільного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.
Документами для фізичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є:
для автомобільного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.
Документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.
Документами для фізичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.
У разі перевезення небезпечних вантажів обов'язковими документами для водія є:
свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення визначених небезпечних вантажів;
свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі;
письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайних ситуацій.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень, які здійснюються на договірних умовах чи для власних потреб, обов'язковим документом є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами.

Стаття 49. Основні права та обов'язки водія транспортного засобу при перевезенні вантажу у внутрішньому сполученні
Водій транспортного засобу при внутрішньому перевезенні вантажів має право:
відмовлятися від прийняття для перевезення вантажу, який не відповідає встановленим вимогам або вимогам щодо пломбування вантажу, якщо відтиск пломби нечіткий або пломбу пошкоджено;
вимагати від вантажовласника (уповноваженої ним особи) належного закріплення вантажу на транспортному засобі відповідно до встановлених законодавством вимог та очищення його кузова від залишків вантажу.
Водій транспортного засобу зобов'язаний:
мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень;
перевіряти надійність пломбування, закріплення, накриття та ув'язування вантажу для його безпечного перевезення;
забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, та своєчасно його доставити вантажовласнику (уповноваженій ним особі);
дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Стаття 50. Договір про перевезення вантажу
Договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).
Істотними умовами договору є:
найменування та місцезнаходження сторін;
найменування та кількість вантажу, його пакування;
умови та термін перевезення;
місце та час навантаження і розвантаження;
вартість перевезення;
інші умови, узгоджені сторонами.

Стаття 51. Основні права та обов'язки замовника за договором про перевезення вантажу автомобільним транспортом
Замовник за договором про перевезення вантажу автомобільним транспортом має право отримати компенсацію згідно із законодавством за пошкодження або псування вантажу, часткову чи повну його втрату або несвоєчасність доставки.
Замовник за договором про перевезення вантажу зобов'язаний:
забезпечити своєчасне та повне оформлення документів на перевезення вантажу;
утримувати власні під'їзні шляхи до вантажних пунктів, вантажні майданчики, рампи тощо у стані, що відповідає вимогам законодавства з питань охорони праці, техніки безпеки та безпеки руху;
здійснювати вантажні операції, закріплення, накриття, ув'язування та пломбування вантажу, зняття кріплень і покриттів та очищення транспортного засобу від залишків вантажу;
забезпечувати вимоги законодавства з питань охорони праці та техніки безпеки при вантажних операціях.

Стаття 52. Основні права та обов'язки виконавця за договором про перевезення вантажу автомобільним транспортом
Автомобільний перевізник має право:
відмовитися від приймання вантажу для перевезення, якщо замовником не підготовлено вантаж чи необхідні документи або внесені без попереднього узгодження з ним зміни до реквізитів цих документів;
відмовитися від перевезення вантажу, якщо замовник подає до перевезень вантаж, не обумовлений договором про перевезення, пакування вантажу не відповідає встановленим законодавством вимогам, ушкоджена тара або нечітким є відтиск пломби тощо;
одержувати відшкодування від замовника, якщо транспортний засіб був пошкоджений під час вантажних робіт або під час перевезення вантажу з вини замовника.
Автомобільний перевізник зобов'язаний:
при укладанні договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом передбачати для свого персоналу встановлені законодавством умови праці та відпочинку;
забезпечити виконання умов договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом у межах, визначених договором та законодавством;
забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, до передачі вантажовласнику (уповноваженій ним особі) в пункті призначення;
відшкодовувати замовнику збитки за пошкодження або псування вантажу, часткову чи повну його втрату, а також збитки, завдані внаслідок несвоєчасної доставки вантажу.

Розділ IV
МІЖНАРОДНІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПАСАЖИРІВ І ВАНТАЖІВ

Стаття 53. Організація міжнародних перевезень пасажирів і вантажів
Організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.
До міжнародних перевезень пасажирів та вантажів допускаються резиденти України, які мають досвід роботи на внутрішніх перевезеннях на договірних умовах не менше ніж три роки.
При виконанні міжнародних перевезень вантажів резиденти України повинні мати:
дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення;
ліцензійну картку на транспортний засіб;
дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень;
свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;
сертифікат відповідності щодо безпеки руху, екологічної безпеки та енергозбереження вимогам країн, по території яких буде здійснюватися перевезення.
При виконанні міжнародних перевезень пасажирів резиденти України повинні мати:
дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення;
ліцензійну картку на транспортний засіб;
свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;
сертифікат відповідності щодо безпеки руху, екологічної безпеки та енергозбереження вимогам країн, по території яких буде здійснюватися перевезення;
список пасажирів (при нерегулярних та маятникових перевезеннях);
білетно-облікову документацію;
схему маршруту.
При виконанні міжнародних перевезень вантажів нерезиденти України повинні мати:
дозвіл України;
дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень;
свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;
сертифікат відповідності транспортного засобу вимогам законодавства України щодо безпеки руху, екологічної безпеки та енергозбереження.
При виконанні міжнародних перевезень пасажирів нерезиденти повинні мати:
дозвіл України;
свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;
сертифікат відповідності транспортного засобу вимогам законодавства України щодо безпеки руху, екологічної безпеки та енергозбереження;
список пасажирів (для нерегулярних та маятникових перевезень);
білетно-облікову документацію.

Стаття 54. Міжнародне співробітництво у сфері міжнародних перевезень пасажирів і вантажів
Міжнародне співробітництво у сфері міжнародних перевезень пасажирів і вантажів забезпечує центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту, який у межах повноважень:
організовує контроль за виконанням міжнародних договорів України з питань міжнародних перевезень пасажирів і вантажів;
розробляє пропозиції щодо розвитку міжнародного співробітництва у сфері міжнародних перевезень пасажирів і вантажів;
бере участь у проведенні заходів щодо укладання міжнародних договорів з питань міжнародних перевезень пасажирів і вантажів;
бере участь у роботі міжнародних організацій автомобільного транспорту;
забезпечує видачу дозвільних документів на міжнародні перевезення пасажирів і вантажів.

Стаття 55. Дозволи на міжнародні автомобільні перевезення
Види дозвільних документів та порядок їх розподілу, видачі та використання українськими перевізниками при перевезенні по території іноземних країн визначаються центральним органом виконавчої влади з питань автомобільного транспорту з урахуванням вимог законодавства України та законодавства країни, по території якої буде здійснюватися перевезення.
Міжнародні автомобільні перевезення іноземними перевізниками по території України здійснюються за наявності в перевізника українського дозволу або інших дозвільних документів, якщо інше не передбачено законодавством України.
Порядок оформлення і видачі дозволів на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, їх обліку та обміну визначає центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту.
Дозвільні документи Європейської Конференції Міністрів Транспорту розподіляють на конкурсних засадах з урахуванням рівня безпеки руху й екологічної безпеки транспортних засобів, запроваджених у європейських країнах, ефективності їх використання.
Порядок проведення конкурсу та видачі дозвільних документів Європейської Конференції Міністрів Транспорту визначає центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту.

Стаття 56. Регулярні, нерегулярні та маятникові (човникові) пасажирські міжнародні автомобільні перевезення
Регулярні, нерегулярні та маятникові (човникові) пасажирські міжнародні автомобільні перевезення, що здійснюють перевізники України, повинні виконуватись автобусами, що відповідають умовам перевезень та параметрам комфортності і мають понад 20 місць для сидіння пасажирів.
При здійсненні міжнародних нерегулярних, маятникових (човникових) та регулярних транзитних перевезень водії повинні мати списки пасажирів та інші документи, обумовлені законодавством України.
Порядок організації регулярних, нерегулярних та маятникових (човникових) перевезень пасажирів у міжнародному сполученні визначає центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту.

Стаття 57. Перевезення пасажирів і вантажів на території України іноземними перевізниками
Перевезення пасажирів і вантажів між пунктами, розташованими на території України, транспортними засобами, що належать іноземним перевізникам, забороняється, якщо на це не було отримано дозволу центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту.

Стаття 58. Контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом
Контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом проводить служба міжнародних автомобільних перевезень центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту в пунктах пропуску через державний кордон України та в пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України.
Служба міжнародних автомобільних перевезень діє відповідно до законодавства та свого положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.
Функціями контролю за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом є:
контроль за виконанням перевізниками вимог міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень;
контроль технічного, санітарного та екологічного стану транспортних засобів, що впливає на безпеку руху, екологію та санітарні норми;
перевірка вагових і габаритних параметрів транспортних засобів;
контроль та оформлення дозвільних документів на міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом;
облік автомобільних транспортних засобів, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів і вантажів;
перевірка транспортно-експедиторської документації та ліцензій на здійснення міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Стаття 59. Міжнародний автомобільний перевізник пасажирів і вантажів
Резиденти України, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів чи вантажів, та (або) фахівці, призначені ними відповідальними за організацію та безпеку перевезень, повинні мати документ, що засвідчує їхню кваліфікацію, вимоги до якої та порядок її підтвердження визначає центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту.
Вимоги до професійної кваліфікації за обсягами та рівнем підготовки мають передбачати володіння достатніми знаннями, для того щоб належним чином і ефективно займатися професійною діяльністю міжнародного автомобільного перевізника, зокрема знаннями таких предметів: комерційне і фінансове управління підприємством; технічні стандарти і операції; безпека дорожнього руху; доступ до ринків; елементи торгового, соціального і трудового, цивільного і податкового законодавства.
Вимоги до професійної кваліфікації мають бути підтверджені шляхом успішного складення обов'язкового письмового екзамену, а за необхідності й усного, що проводиться органом, установою чи організацією, призначеною центральним органом виконавчої влади з питань автомобільного транспорту.
Резиденти України, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів чи вантажів, повинні мати передбачену законодавством документацію та забезпечувати всі види обов'язкового страхування, передбачені законодавством України.
Нерезиденти України, які здійснюють регулярні, нерегулярні та маятникові (човникові) перевезення пасажирів у міжнародному сполученні по території України, повинні забезпечити необхідні режими праці і відпочинку водіїв, контроль стану їх здоров'я, а також контроль технічного, санітарного та екологічного стану автобуса перед виїздом на маршрут.
До міжнародних перевезень пасажирів та (чи) вантажів допускаються резиденти України, які склали обов'язковий письмовий екзамен на професійну придатність у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади з питань автомобільного транспорту.
Право на здійснення транспортними засобами міжнародних перевезень пасажирів надається водіям, яким виповнився 21 рік.
Право на керування автобусами на міжнародних маршрутах мають водії, які останні три роки працюють водіями автобусів.

Розділ V
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПЕРЕВІЗНИКІВ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО АВТОМОБІЛЬНИЙ ТРАНСПОРТ

Стаття 60. Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт
За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за:
безпідставну відмову від пільгового перевезення пасажира - штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
експлуатацію легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки - штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
стоянку легкового автомобіля, який не облаштований як таксі і не має ліцензійної картки, та посадку пасажирів на стоянці таксі - штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
виконання нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, перелік яких визначений статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів - штраф у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
перевезення пасажирів на маршруті протяжністю понад 500 кілометрів одним водієм - штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
відсутність у випадках, передбачених законодавством, списку пасажирів при здійсненні міжнародного перевезення пасажирів автомобільним транспортом - штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку - штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
здійснення водіями міжнародних автомобільних перевезень без розпізнавальних знаків держави реєстрації транспортного засобу - штраф у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
невиконання перевізниками або їхніми представниками приписів органів державного контролю щодо усунення порушень транспортного законодавства - штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Випуск (впуск) з (на) території України транспортного засобу, що виконує міжнародне перевезення, на якому здійснено порушення транспортного законодавства, здійснюється тільки після надання водієм документа щодо сплати штрафу чи виконання припису органу державного контролю, якщо скарга чи протест на постанову щодо накладання адміністративного стягнення залишилися без задоволення.
При вчиненні однією особою двох або більше правопорушень фінансове стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
Від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.
Порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.

Розділ VI
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
3. Кабінету Міністрів України у тримісячний термін від дня набрання чинності цим Законом:
подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їхніх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;
відповідно до своєї компетенції забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом.

Президент УкраїниЛ.КУЧМА
м. Київ5 квітня 2001 року

 
N 2344-III